Знайти твердий ґрунт

Сину, з Богом, щасти тобі на екзаменах, з хвилюванням провожала Марина свого єдиного сина Дениса до університету.

Він мав їхати на вступні іспити до сусіднього міста. Вона підбадьорювала його, нагодувала сніданком і відправила здобувати нові вершини.

Дякую, мамо, не хвилюйся, все буде добре. Хоча на бюджет навряд чи вступлю… за сином зачинились двері, а чоловік уже поїхав на роботу.

Марина з Олегом прожили двадцять два роки. За цей час вони виростили сина, гарного хлопця. Батьки були впевнені, що Дениса в житті чекає лише найкраще. Він ріс у достатку, подорожував з ними, був оточений любовю та турботою. Денис теж не створював проблем спокійний, відповідальний.

Коли Денис був малим, Марина з чоловіком заробляли, залишаючи його на бабусю. Так вони починали свій невеликий бізнес. Марина торгувала на ринку, але з часом справи налагодилися, зявилися вільні гроші.

Марино, годі тобі стояти на ринку, пропоную оселитися вдома та займатися господарством, одного разу сказав Олег.

Але ж я хочу, щоб нам нічого не бракувало, тому й повинна допомагати тобі, заперечила дружина. Та й сидіти вдома нудно.

Ти ж завжди знала мої погляди: дружина має бути хранителькою домашнього затишку, а чоловік годувальником, підкреслив Олег.

Марину з дитинства вчили, що жінка має підкорятися чоловікові заради родини. Що вона могла відповісти? Жодних причин відмовлятися не було. Тилу забезпечено, бізнес квітне.

Наша нова квартира, яку ми щойно взяли в іпотеку, потребує догляду, затишку, а син турботи. До того ж Денис незабаром піде до школи.

Погоджуюся, Олежу, я не проти. Настав час влаштувати наше гніздечко. Ти завжди мудро міркуєш, посміхнулась дружина.

У глибині душі Марина любила самостійність, бути дієвою, адже вони з Олегом разом починали бізнес. Та вона змирилася зі своєю долею й послухала чоловіка, ставши домогосподаркою. Хоча все одно вела бухгалтерію їхньої справи, виправдовуючи свою економічну освіту.

Маришко, пропоную купити дачу за містом, якось повідомив чоловік. Машина в нас є, тож їздити легко. Відпочиватимемо на свіжому повітрі, особливо влітку.

Ого, Олеже, ти втілюєш мої мрії! Я теж хотіла запропонувати, зраділа дружина.

У той ранок, коли Денис поїхав на іспити, Марина вирішила спекти пиріг, щоб заспокоїтися. Вона дістала з шафи борошно, коли раптом у квартирі зачинились двері.

Невже Денис повернувся, щось забув? Чоловік уже дві години як на роботі…

Але це був Олег.

Що трапилося? Чому не на роботі? здивувалась дружина.

Ти ж мала бути у матері, вона ж хвора, не дивлячись у вічі, спитав він.

До мами я збираюся після обіду. Дениса провела, ось пиріг спекти хочу. Хвилююся за сина.

Олег замовк, потім сказав:

Гаразд, може, так і краще. Я вирішив піти від тебе, бо кохаю іншу. За разводом подам сам. Зараз заберу речі й піду.

Світ Марини розвалився. Вона замовкла, потім почала говорити щось безладне, але Олег уже складав речі у валізу. У кімнаті раптом замало повітря.

А як же Денис? Його зараз травмувати не можна екзамени. Давай принаймні трохи почекаємо.

Що Денис? Я вирішив, що він не вступає цього року. На бюджет не пройде, а платне навчання я не фінансую. Нехай рік попрацює чи в армії відслужить, спокійно сказав Олег, наче мова йшла про щось звичайне.

Олеже, це ж твій син! Підтримай його.

Не істерій, Марино, рішення прийнято. Мені теж нелегко. І він пішов, грюкнувши дверима.

У квартирі запанувала тиша, а в голові у Марини крутилося одне:

Що ж тепер робити з Денисом? Не скажу йому поки що, не травмуватиму. Скажу, що батько у відрядженні.

Потім вона дізналася, що Олег ще два місяці тому переписав своє майно та половину квартири на свою матір. Вони мовчали. Хоча спочатку заробляли разом.

Ось так! Я вірила йому, а він підло вчиняв за моєю спиною, а я навіть не підозрювала.

Незабаром повернувся Денис. Вступні екзамени скінчилися, і, як очікувалося, він вступив на платне. Щойно увійшов у дім, відчув щось не так.

Денисе, батько нас покинув, пішов до іншої. Платне навчання ми не потягнемо, він відмовився давати гроші.

Денис подзвонив батькові, той підтвердив. Хлопець довго мовчав, потім сказав:

Мам, не хвилюйся. Ми справимось. Забудь цього зрадника. Я переведуся на заочне та влаштуюся на роботу. Будемо жити без нього.

Марина здивувалася його спокою. Вона заздрила синові й подумала:

Зараз він, як дитина, поплаче й заспокоїться. А завтра новий день, нові труднощі.

Наступного дня Денис поїхав оформляти заочне навчання. Незабаром влаштувався курєром.