Дочка чоловіка від першого шлюбу: історія, яка торкнеться кожного

Дочка чоловіка від першого шлюбу

Новорічні свята добігали кінця. Після святкових салатів, тортів і закусок завтрак із вівсянки від Насті видався якнайдоречнішим. Час повертатися до звичного харчування.

Втрьох вони снідали, коли з кімнати долинув дзвінок на чоловіковому телефоні. Він вийшов із кухні. Настя мимоволі прислухалася, намагаючись з окремих фраз зрозуміти, хто дзвонить і чого хоче.

Коли Роман повернувся, Настя помітила, що він виглядав не розгубленим, але стурбованим.

Гм… почав він. Мама дзвонила, просить заїхати, у неї тиск підскочив.

Звісно, їдь, кивнула Настя.

Поки чоловік одягався, вона згадала його слова по телефону: «Зараз? Може, не варто? Гаразд, гаразд». Коли свекруха дзвонила й вимагала приїхати, Роман зазвичай мчав до неї без зайвих питань. «Знову себе накручую», зупинила себе Настя.

Я скоро, крикнув із передпокою Роман, і двері за ним захлопнулися.

Їж, давай, підштовхнула Настя сина, який возив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.

А ми на гірку підемо? Ти обіцяла, Юрко набрав на кінчик ложки трохи каші й довго дивився на неї, перш ніж відправити в рот.

Тато повернеться і підемо. Добре? вона посміхнулася синові. Тільки умова: зїсти кашу до чиста.

Добре, без ентузіазму хлопчик знову підніс ложку до рота.

Якщо через пять хвилин тарілка не буде порожньою, нікуди не підемо, суворо сказала Настя й підійшла до раковини мити посуд.

Вона прасувала білизну, а Юрко грав машинками на підлозі, коли вхідні двері скрипнули.

«Нарешті, Настя поставила праску на підставку й прислухалася до шелесту одягу в передпокої. Чогось довго він там мішкає». Вона пішла назустріч чоловікові.

У дверях перед нею зявилася дівчинка років десяти й цікаво оглянула Настю. Позаду до неї підійшов чоловік. Вид у нього був провинитий. Він поклав руки на плечі дитині й викликаюче підняв підборіддя.

Це моя донька, Олеся, сказав Роман, опустивши очі. Мама попросила забрати її до завтра.

Зрозуміло. А її мама? З черговим коханцем поїхала на море? гірко усміхнулася Настя.

Роман здригнув плечем, але не встиг нічого сказати, бо Настя повернулася до прасувальної дошки.

Заходь, почула вона голос Романа й краєм ока помітила, як дівчинка підійшла до Юрка, який грав на підлозі.

У нас лишилася каша? запитав Роман Настю.

Я не хочу каші, одразу відповіла Олеся. Я хочу макарони з ковбаскою.

Роман збентежено подивився на доньку, потім перевів погляд на дружину. Настя знизала плечима й махнула рукою у бік кухні, мовляв, іди, готуй, я зайнята.

Незабаром Роман із кухні покликав Настю.

У нас є макарони? Я не знайшов.

Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин. Настя докірливо глянула на чоловіка.

Не дивись на мене так. Я сам не знав, що…

Та ну? А мама, коли дзвонила, хіба не сказала, навіщо кличе? По тому, як чоловік опустив очі, Настя зрозуміла, що влучила в ціль. А мене не треба було запитати? Чому не сказав, не попередив? Юрка теж треба було підготувати до такої зустрічі. Вони зараз почнуть ділити тебе.

На підтвердження її слів із кімнати роздався рев Юрка. Настя кинулася до сина, за нею побіг Роман.

Ну ось. Розбирайся, Настя розвела руками.

Юрко підійшов до мами й притулився до неї. Олеся стояла, сердито дивлячись у підлогу.

Що трапилося? Роман підійшов до доньки.

Насті було неприємно, що чоловік підійшов саме до Олесі, а не до сина.

Вона за забирала маш инку схлипнув Юрко.

Почулося шипіння википаючих макаронів, і Роман кинувся на кухню. «І жодного слова їй не скажеш. Гостья. Сиротина, як називає її свекруха. А що мені робити?»

Будеш дивитися мультики? Настя зробила над собою зусилля й спокійно звернулася до дівчинки.

Олеся кивнула, і Настя з полегшенням увімкнула телевізор. Діти сіли на диван.

Твоя мати знову взялася за своє? Вирішила таким чином зруйнувати нашу родину? В неї ж ідея фікс звести вас знову з колишньою. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Юрко, що в неї немає іншого онука, крім Олесі. Вирішила влаштувати мені перевірку, як я ставлюся до твоєї доньки? прошипіла Настя, повернувшись на кухню.

Їй справді погано, заступився чоловік за матір.

А чим їй велика дівчинка завадила? Води принесла б, «швидку» викликала б. З нею безпечніше. Я в її віці вже могла сама омлет спекти. Настя не заспокоювалася.

Годі! різко перебив її чоловік і