ЧУЖІ ДІТИ: ІСТОРІЇ, ЯКІ ТОРКНУТЬСЯ КОЖНОГО

Спочатку Вові здавалося, що мама просто поправилася. Хоча якось дивно тільки талія округлилася, а решта як була. Запитувати було ніяково, раптом мати образиться. Тато мовчав, дивлячись на неї з ніжністю, і Вова теж удав, що нічого не бачить.

Але незабаром живіт став справжньо помітним. Одного разу, проходячи повір кімнати батьків, Вова випадково побачив, як тато гладить маму по животу і щось тихо шепоче. А вона посміхається, задоволена. Йому стало ніяково, і він швидко пішов геть.

«Мама чекає дитину», раптом здогадався Вова. Це його не стільки здивувало, скільки шокувало. Мама, звісно, була гарною й виглядала молодшою за багатьох мам однокласників, але вагітність у її віці викликала в ньому відразу. Навіть думати про це було дивно. Він і так знав, звідки беруться діти, але що його власні батьки цим займаються навіть уявити не міг.

Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька. З ним про це говорити було легше.
Так. Мама мріє про донечку. Мабуть, дурно тебе питати, кого б ти хотів брата чи сестричку?
А взагалі у такому віці народжують?
У якому «такому»? Мамі всього тридцять шість, мені сорок один. А тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відповів Вова.
Батько уважно на нього подивився.
Сподіваюся, ти достатньо дорослий, щоб нас зрозуміти. Мама давно хотіла доньку. Коли ти народився, ми жили в орендованій квартирі. Вона сиділа з тобою, працював лише я, грошей ледь вистачало. Тому ми вирішили не поспішати з другою дитиною. Потім померла бабуся, і ми отримали її квартиру. Памятаєш її?
Вова знизав плечима.
Зробили ремонт і переїхали. Коли ти підріс, мама вийшла на роботу, стало легше. Я купив першу машину. З дочкою знову відкладали, казали ще встигнемо. А потім просто не виходило. І ось, коли ми вже перестали сподіватися
Сподіваюся, буде донечка, як хоче мама. Вона, звісно, молода, але вже не дівчинка. Тому постарайся її не нервувати, щоб не хвилювалася. Якщо щось кажи мені. Домовилися?
Та я зрозумів, тату.

Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі зявилися рожеві дитячі речі. Вові вони здавалися крихітними, ляльковими. Поставили дитяче ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа наче відсутня, ніби прислухалася до себе. Тоді тато з тривогою питав, чи все гаразд. І Вові теж передавалася його напруга.

Особисто йому було байдуже сестра чи ні. Нащо йому ці соплі й пелюшки? Його хвилювала лише Оля Шевченко. Якщо батьки хочуть ще одну дитину їхня справа. Йому від цього що? Навіть добре менше уваги до нього.

А це не небезпечно? Народжувати в її віці? поцікавився Вова.
Ризик є в будь-якому віці. Звісно, мамі важче зараз, ніж коли вона чекала тебе. Тоді була на тринадцять років молодшою. Але ми ж не в лісі живемо, а у великому місті, з лікарнями й лікарями Усе буде добре, втомлено додав тато.
А коли? Через скільки?
Що? Народить? Через два місяці.

Але мама народила на місяць раніше. Вова прокинувся від шуму почув стогін і метушню за стіною. Він схопився і, ще сонний, пішов до батьків. Мама сиділа на зімятій постелі, тримаючись за спину, й хиталася вперед-назад, немов маятник. Тато нервував, збирав якісь речі.
Головне папку з документами не забудь, вимовила мама, заплющивши очі.
Мам кликнув Вова, миттєво прокинувшись і заразившись їхнім хвилюванням.
Вибач, розбудили тебе. Тут таке діло Де ж ця «швидка»? зірвався тато.

Відповіддю був дзвінок у двері. Тато кинувся відчиняти. У кімнату увійшли лікарі, почали розпитувати про схватки. На Вову ніхто не звертав уваги, і він вийшов. Коли повернувся вже одягненим, батьки виходили з квартири. Мама йшла у халаті й тапочках.

Я скоро повернуся, а ти приберися тут, кинув тато, але мама раптом охнула й повисла на його руці.

Вова ще стояв і дивився на двері, слухаючи незвичну тишу. Потім повернувся, подивився на годинник можна було поспати ще дві години. Але він склав диван, прибрав речі й пішов на кухню.

Тато повернувся, коли Вова збирався до школи.
Ну що, вже народила? спитав він, намагаючись вгадати відповідь по обличчю батька.
Ще ні. Мене туди не пустили. Налий мені чаю.

Вова поставив перед татом чашку, зробив бутерброди.
Мені йти?
Іди. Я подзвоню, якщо щось буде.

У школі він запізнився.
Коваленко згодив нас відвідати. Чому спізнився? спитав вчитель математики.
Маму в лікарню забрали.
Вибач, сідай.
У нього мати родить! крикнув Білий, і клас засміявся. Вова різко обернувся.
Т