У маленькому містечку, де бруківку вкривав килим із золотих та багряних листків, панувала пізня осінь. Повітря було прозорим і прохолодним, ніжним, наче скло, що ось-ось розібється...
Нормальних тут немає Тая вискочила з човна, що пахнув смолою і річковою трясовою, і миттєво зрозуміла назад вже не повернутись. Повітря тут було інше: вологе, пропитане...
Коли час зупинився, а серця билися в ритмі паніки та надії, сімнадцятирічна дівчина з глухого закутку України зробила неможливе стала лікарем, матірю, рятівницею та символом того,...
Ти розбила моє дзеркало, отже, сім років будеш моєю боржницею, прошиплює Ратмир Коваль, власник галереї «АртЗеркО», і нахиляється так близко, що Зоряна відчуває аромат його мятного...
analysisWe need to adapt story to Ukrainian culture: change cities, countries, currencies, character and pet names to Ukrainian. Change first and last names to Ukrainian. Change...
Благаю тебе, дитинко, змилуйся наді мною, вже три дні, як я не їла ні крихти хліба, а в мене не залишилося жодної копійки, благала старенька продавчиню....
Вечір був тихий, сонце повільно ховалося за обрій, освітлюючи другорядну дорогу, що пролягала через поля. Машини тут рідко їздили, і лише цвіркуни порушували тишу. У сірому...
Завітав до пекарні з пусті шлунком і ще порожнішим серцем. Мені було всього вісім років, і я не памятав, коли востаннє їв щось гаряче. Тітонько чи...
**Щоденниковий запис**“Ти просто НА-ХЛЬО-СТКА!” сичала свекруха, навіть не підозрюючи, хто насправді живе в її домі.На вулиці Садовій, у самому серці мальовничого міста Ковеля, серед скромних одноповерхових...
Сніг падав, як гострі крижані голки, з сірого неба, вкриваючи розбиту дорогу товстим шаром. У цьому безкінечному білому просторі крихітна постать повільно, хитаючись, йшла вперед, наче...
Je m'appelle Julien Vasseur, j'ai quarante-trois ans, je répare des chaudières et des installations de plomberie à Clermont-Ferrand, et je...
Le porte-clés bleu de la pharmacie Bellecour Je tiens la pharmacie de garde rue Victor-Hugo depuis dix-sept ans, et je...
— Vous pensiez vraiment que j'allais payer ça, moi ? Ma belle-mère venait de tousser ce mot — « famille...
Élodie Faurel avait quarante-sept ans, un pull en laine grise troué au coude et un carnet de commandes vide depuis...
Le jour où j'ai compris que ma mère portait son tailleur crème — celui des grandes occasions, celui qu'elle avait...
Grand-père Robert avait posé ses mains sur les accoudoirs du vieux fauteuil en velours grenat, celui qu'il refusait de jeter...
Ela Wróblewski n'a pas pleuré à l'enterrement de son père. Elle se tenait près de la tombe dans un manteau...
Ma belle-mère aime dire qu'elle « arrange tout », et pendant longtemps, ça m'amusait presque. Jusqu'au jour où elle a...
Je m'appelle Julien Rocher, j'ai cinquante-huit ans, et je répare des Peugeot depuis plus longtemps que mon fils Théo est...