Connect with us

З життя

Бегство жениха

Published

on

Телефон зазвонил на рассвете. Таня, ещё не до конца проснувшись, услышала в трубке сдавленный, дрожащий голос Дмитрия:

— Таня… Мне нужно… сказать тебе… — Он запнулся, будто искал нужные слова. — Я долго думал… Не могу. Не готов к свадьбе. Сам не понимаю, что чувствую.

Таня онемела. В ушах стучало. Она прошептала:

— Ты это серьёзно? За неделю до ЗАГСа?

— Свадьбы не будет, — чётко, будто отрепетировав, сказал он.

— Да как ты посмел?! — вырвалось у неё.

— Мне нужна другая жизнь. Карьера, цели. А ты… Ты достойна большего.

Гудки. Он бросил трубку.

Таня сидела, не шевелясь. Потом встала, словно в тумане, подошла к шкафу, достала бутылку водки. Прямо из горла. Без закуски. Без мыслей.

А потом… закричала так, что стены вздрогнули.

Они были вместе четыре года. Казалось, это навсегда. Знакомство — случайное: Таня принесла в ремонт ноутбук, Дмитрий чинил. Когда возвращал, попросил номер. Через три дня позвал в кафе. Она согласилась. И понеслось.

Через полгода он заявил: хочет в Москву. Говорил, там больше возможностей.

— Поедешь со мной? — спросил он тогда, не веря в её согласие.

А она поехала.

Бросила всё — работу, подруг, родных. Потому что любила. Потому что верила. Потому что он был для неё всем.

Он уехал первым, чтобы «подготовить почву». Встретил её на вокзале — без цветов, без радости, с пустым взглядом.

— Ты не рад? — тихо спросила она.

— Нет, просто дела. Не всё гладко.

Привёз не в квартиру, а в общагу, в комнату с тонкими стенами.

— Ты же говорил, что снимешь жильё…

— Снимал, — буркнул он. — Деньги кончились. Работу не могу найти.

Таня обняла его. Сказала: справимся. И пошла работать. Не по профессии — туда, где платили. Мыла полы, развозила еду, сидела с чужими детьми. Выбивала для него собеседования.

И его устроила. Уговорила знакомого. Дмитрию дали шанс.

Пошло. Встали на ноги. Сняли нормальное жильё. Мечтали о детях.

Но Дмитрий нигде не задерживался. Его быстро увольняли. Таня тащила всё одна. Снова общага, снова поиски. Она вкалывала. Он искал «себя».

— Митя, может, хватит? — как-то не выдержала Таня. — Уже два года, как цыгане. Дома была жизнь. Здесь — борьба. Давай вернёмся.

Он молчал. Потом кивнул. Через месяц были дома.

Таню взяли на старую работу. Коллеги обрадовались. Дмитрия устроили по блату — с испытательным сроком. Он справился. Радовался, как ребёнок.

Через пару недель он предложил: давай распишемся?

Таня светилась. Готовились к свадьбе. Жила у родителей. Жених и невеста под одной крышей до брака — не по-русски.

— У нас в роду так не принято, — объясняла она.

— А как же Москва? — усмехался он.

— Я сказала родителям, что еду к подруге. Не призналась.

Он смеялся. Она верила в счастье.

Но вскоре его затянул новый авантюрный проект. Две недели — ни звонка, ни смс. А потом он понял: не скучает.

“Я же собирался жениться… — подумал он. — А зачем? На всю жизнь? Точно ли это?”

Он решился. Позвонил.

После того утра Таня ушла на больничный. Неделю не вставала. Рыдала. Не ела. Существовала.

А потом пришла злость.

— Запутался? Не понимает чувств? — шипела она в потолок. — А я? Я, которая за ним в Москву метнулась? Которая горбатилась за двоих? Даже в глаза сказать не смог. По телефону. Трус.

Сначала боль. Потом — ясность.

— И слава Богу! — повторяла она. — Не я его — он меня. И это лучше! Жених сбежал? Да это не моя потеря — его! Теперь я знаю: я важнее. Больше никаких подвигов. Только вперёд.

Она вышла на улицу. Город утопал в зелени. Весна звенела в воздухе. Таня шла — и впервые за долгое время улыбалась. Солнце грело только для неё.

Да, ещё долго были слёзы. Воспоминания. Вопросы без ответов. Но она не звонила. Не унижалась. Не молила вернуться.

— Хватит, — шептала она. — Он был уроком. Спасибо. Я стала крепче. Я — красивая, умная, у меня всё впереди. Надо просто идти. Не оглядываться.

Через пару месяцев она собрала все вещи, напоминавшие о нём: подарки, фото, безделушки. Сложила в коробку. Вынесла во двор.

— Пора навести порядок, — сказала она маме, улыбаясь.

А Дмитрий?

Говорят, снова ищет работу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − десять =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя12 хвилин ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя1 годину ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя1 годину ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя2 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя2 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя3 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя4 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...