Connect with us

З життя

Брат, що став рідним

Published

on

Такий названий брат

— Віддай! Не треба! Йому ж бо́льно! — Маринка, захлинаючись сльозами, била хлопчика, що відібрав у неї кошеня. Била з усієї сили, та тільки жодного толку. Хлопчисько лише сміявся, міцніше стискаючи в руках крихке тілечко. Маринка, не знаючи, що робити, вчепилася зубами йому в руку — і в ту ж мить відлетіла вбік. У роті з’явився огидний присмак заліза, стало болюче, а по підборіддю потекла щось тепле. Дівчинка провела долонею по обличчю й, побачивши, що та стала червоною, заплющила очі й закричала з усієї сили:

— Допоможіть!..

Її крик, як не дивно, почули. Відчувши, як охнув хлопчисько, Маринка розплющила очі. З того місця, де вона лежала, було видно погано, але вона встигла помітити, як угору підлетіли ноги її кривдника у брудних кедах. Хлопчисько впав на землю й обурено заревів:

— Ти що́?! З глузду з’їхав?! — його голос уже не був таким зарозумілим, як хвилину тому.

— Я тебе зараз у глузд приведу! Ну-мо, зник звідси! І щоб я тебе тут більше не бачив! Чипнеш її ще раз — матимеш справу зі мною, дістав?

Голос того, кого Маринка поки що не бачила, промовив це спокійно, навіть ледь ліниво.

Дівчинка повернула голову. Отаке лихо! Ще один! Правда, він, здавалося, заступився за неї, але що буде далі — незрозуміло. Вона шалено озирнулася. А де ж… Ось він! Крихітний пухнастий комочок лежав нерухомо на землі. Маринка, не підводячись, підповзла до нього й торкнулася рукою. Дихає! Вона обережно підняла маленьке тілечко й притиснула до себе. Треба бігти! До бабусі. Вона допоможе. Тільки ноги чомусь не слухалися…

— Дівчинко, ти як? Ох, лишенько! Дісталося ж тобі!

Хлопець, що підійшов до Маринки, був старший за кривдника. Кутастий, незграбний підліток намагався зустріти її погляд, зазирнути у вічі.

— Покажись-но! Губу прикусила чи язик?

— Не знаю…

— Ну добре, розберемося. Встати зможеш?

Маринка похитала головою. Запізніла реакція накрила її, і дівчинка знову розревілась.

— Гей! Не плач! Він уже пішов. І більше тебе не чіпатиме. Нехай тільки спробує! Що треба — мені скажеш. Зрозуміла? А це в тебе що?

Не надто чиста рука, з короткими зламаними нігтями, простягнулася до кошеняти, але Маринка зігнулася, намагаючись сховати маля, і заревла ще голосніше…

— Добре-добре, не чіпаю! Не бійся!

Дівчинка намагалася заспокоїтися, але чомусь ніяк не виходило.

Даремно вона сьогодні вийшла гуляти у двір без бабусі. А ще й просилася так, майже благала. Адже вона вже велика, через рік у школу. Усі вже гуляють самі, і тільки вона з бабою виходить.

— Мариночко, а мене теж вигулювати треба. — Ганна Степанівна сміялася над онукою. — Ти гуляєш, а я з подружками на лавочці спілкуюсь. Чим погано?

— Ба, але ж усі знають, що ти за мною дивишся!

— І що ж тут поганого?

— Я вже велика!

— Та хто ж заперечує? Ти за мною дивишся, а я за тобою.

— Я сама хочу! — Маринка насупилася, а Ганна Степанівна усміхнулася. Батьківський характер. Її син теж був таким. Самостійним. Завжди хотів усе робити сам. Тільки ось він хлопець, а тут — дівчинка.

— Ну давай, як мама скаже, так і зробимо, гаразд?

— Ось! Вона мене точно не відпустить!

— А ти питала?

Маринка похитала головою. Мама в неї була строга. Працює в лікарні, хірургом. Там без строгості ніяк. А то хворі слухатися перестануть. Як їм тоді допомагати? От тільки Маринка, хоч і не хвора, а з нею мама теж дуже строга. Якщо сказала «ні», то даремно потім просити — все одно не дозволить. Але бабуся права, Маринка в неї не питала, чи можна самій гуляти у двір. Треба спробувати. Не вийде — значить, тільки з бабусею.

Мама дозволила Маринці гуляти самій.

— Ти вже велика, правильно. Тільки давай так. Ти мені доведіІ з того часу Максим і Маринка, як справжні названі брат і сестра, йшли по життю разом, підтримуючи один одного в усіх випробуваннях, бо саме так і народжується родина — не тільки з крові, а й з щирості серця.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × один =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Glamorous Young Woman Forces a Stray Dog into Her Car and Drives Away – But No One Could Have Predicted What Happened Next

Did you see what she drove up in today? They say her dad gave it to her for her birthday....

З життя5 години ago

No Room for Weakness

No Room for Weakness Please come, Im at the hospital. Mary didnt waste a moment changing her clothes. She pulled...

З життя7 години ago

My Apartment Available for Rent

My Flat is Up For Rent Natalie Jane Orfordnow Mrs. Gloverhad always believed the most frightening thing in life was...

З життя8 години ago

For an entire year, a six-year-old girl left bread on a grave nearly every week—her mother believed she was simply feeding the birds…

Diary Entry Its astonishing how childhood grief creates unexpected rituals. Nearly every week, for almost a year now, my daughter...

З життя9 години ago

I Moved In with a Man I Met at the Spa, and My Children Said I Was Being Foolish

I moved in with a man I had met at a spa retreat. My children thought Id lost my mind....

З життя11 години ago

For Our Countryside Holiday, We Brought Our City Cat, Simon. In the Village, Simon’s Brother Lemur Lives—Named for His Big, Bulging Eyes.

When we went away on holiday to the countryside, we brought along our cat, Oliver, from London. Olivers brother, Basil,...

З життя11 години ago

A Cat Betrayed, Abandoned, and Shunned Over a Test Result—Left Out in the Winter Cold

12th February It’s strange how life can turn so suddenly, not just for people but for our pets, too. Theres...

З життя11 години ago

The Last Passenger on the Bus

The Last Bus Passenger It was a little torch, no bigger than my index finger, strung on a woven bit...