Є час для смутку і є для радості… Вона впевнено керувала автомобілем, об’їжджаючи великі калюжі, прямуючи в рідне село до батьківського дому. Відпочинок тут вирішила провести...
— Доброго ранку, сонечко! Самий добрий. — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти вже великий у мене....
Час для суму і час для радості… Вона впевнено вела автомобіль, об’їжджаючи великі калюжі, прямуючи до рідного села, до батьківського дому. Ще влітку вирішила провести тут...
Є час для суму і є для радості… Автомобіль вона вела впевнено, старанно об’їжджаючи великі калюжі, їхала до рідного села, у батьківський дім. Вирішила провести тут...
— Що, перепрошую? — перепитала Роза Павлівна. — Я кажу, що ви мені сонце заступаєте! — повторив худощавий «чоловік» років п’ятдесяти, розлігшись на лежаку ліворуч від...
— Доброго ранку, сонечко! Найкраще ранку тобі. — мама сіла біля мене на край ліжка і ніжно погладила по голові. — Який же ти вже дорослий....
— Доброго ранку, сонечко! Щонайкращого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий....
Є час для смутку і є для радості… Марину вела впевнено, великі калюжі вона старанно об’їжджала. Їхала до рідного села, до батьківської хати. Рішення провести тут...
— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого. — мама сіла поруч мене на краєчок ліжка й погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий. Майже...
— Доброго ранку, сонечко! Найсонячнішого! — мама сіла на край мого ліжка і погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий. Майже дорослий...