Connect with us

Життя

Чекаю на вихідних твоїх батьків. Нехай приходять на оглядини!

Avatar photo

Published

on

Олена дивилася в байдужі погляди Валентини та її сина, який від нудьги розглядав своє взуття. Вона раптом усвідомила, що цим людям дочки і онука ні за що не віддасть.

Вранці у вихідний день Олена Вікторівна намагалася розбудити дочку.

  • Улянка, вставай, на службу встигнемо.
  • Мамо, не можу, хочу сьогодні залишитися. Дуже сильно болить голова.
  • Я дам тобі таблетку, а ти давай умиватися.

Так уже заведено було в родині – ходити по неділях на службу до церкви.

Погодні умови не грали жодної ролі, навіть якщо двері замете снігом або вулиці заллє дощем. Вранці неділі мама і дочка завжди на службі. Олена Вікторівна була матір’ю самотньою. Уляна ніколи і нічого не чула про рідного тата, ніби його і в природі не існувало.

«Я не знаю, як розповісти мамі, що вагітна. Вона ніколи не зможе мене зрозуміти. Думає, що і відносин у мене немає », – задумалась Уля.

  • Уляно, ми запізнюємося! Ти чому так повільно йдеш?
  • Мама, мені важко приховувати. Ти скоро станеш бабусею?
  • Як так бабусею?
  • Мамо, послухай! Я вагітна!

Олена Вікторівна, нарешті, зменшила крок, а потім і зовсім зупинилася, сівши на першу лавку.

  • Ну і як його звуть? – байдуже поцікавилася мама.
  • Це не має значення. Він не визнає батьківства.
  • Це як? – здивувалася мама. – Він дитину тобі зробити примудрився, а тепер як одружуватися, так батьківства ми не визнаємо? Швидко говори мені, як його звуть і хто він?
  • Льоша. Ми вчимося в одній групі. У нього батьки статусні. Тато в якийсь начальник в посольстві, і мама там же працює. Не дадуть нам разом бути. Та й не люблю я його.
  • Що відбувається з цим світом? – сказала Олена Вікторівна і закрила обличчя руками.

А перші в житті недільна служба була пропущена.

Уляна вже зраділа, що мама так спокійна. А Олена Вікторівна взагалі не розмовляла весь день. Але виявляється, рано раділа.

Вранці наступного дня Олена Вікторівна була вже в університеті.

  • Мамо, ти чого тут? – злякалася Уля.
  • Давай, клич кавалера свого, хочу з ним поговорити.
  • Мамочко, йди додому, я дуже тебе прошу. Що за ганьба?
  • Що значить ганьба? – Олена Вікторівна почала закипати – Не підійде до мене твій Льоша, значить, доведеться мені йти до ректора! А там я влаштую просо неймовірний скандал!

В Улі просто не залишалося вибору, вона покликала Льошу.

  • Молодий чоловіче, я багато говорити не буду. Або ти одружуєшся на Уляні, або я ставлю на ноги все посольство, де батьки твої працюють. Я знайду в собі сили всій вашій сім’ї влаштувати грандіозні веселощі. Не хочу, щоб моя дочка ростила дитину одна! Ти зрозумів?
  • Я поговорю з батьками, – обіцяв Льоша.
  • Поговори. Або це зроблю я.

Олена Вікторівна твердо вирішила поборотися за дочку. У студентки і пенсіонерки ледь вистачало грошей, а тепер ще один рот …

  • Тепер Льоша мене ненавидить. – ридала Уляна вдома.
  • Ніхто не змушує його тебе полюбити. Тільки б в дружини взяв. Може, хоч трохи поживеш по-людськи.
  • Олено Вікторівно, – пирхав Льоша в слухавку – Я одружуся на Улі.
  • Чудово. Чекаю тебе і твоїх маму з татом в суботу на вечерю. Оглядини будемо влаштовувати, питання обговорювати.

У суботу Олена Вікторівна вже з самого ранку стояла біля плити, дістала кращий набір посуду, наготувала багато – не хотіла впасти обличчям в бруд перед майбутніми родичами.

Уля проплакала весь ранок, говорила, що не збирається брати участі в цій цирковій виставі.

  • Як знаєш. Я сама все зроблю, спасибі скажеш. – сказала мама.

Пролунав дзвінок у двері. Олена Вікторівна, посміхаючись, відчинила двері. Привіталася з Льошею.

  • Рада познайомитися, а де ж ваш тато?
  • Мій чоловік з шантажистами на контакт не виходить. Ви отримаєте офіційний розпис, але не буде ніякого весілля. У нашому домі вам місця теж немає.
  • Вибачте, Ви не ввійшли. – Олена говорила спокійно і розмірено.
  • Валентина Іванівна! – відрізала сваха.
  • Приємно. Давайте заспокоїмося і поговоримо? Проходьте в будинок, сідайте за стіл.
  • Ви, правда, вважаєте, що я буду, їсти тут?

Олена дивилася в байдужі погляди Валентини та її сина, який від нудьги розглядав своє взуття. Вона раптом усвідомила, що цим людям дочку і онука ні за що не віддасть.

  • Тоді не смію вас затримувати! – Олена знову посміхнулася і вказала на двері.
  • Така ж ненормальна, як і дочка твоя! – кричала Валентина і тягнула Льошу з квартири за руку.

Олена сперлася на стіну і тихо заридала від злості, образи й сорому.

  • Мамо, що трапилося? – прибігла Уляна.
  • Все добре, підемо їсти, дочко. Там стільки всього, за тиждень не з’їмо!

-Мамо тебе хтось образив?

  • Ні, просто ти мала рацію. Ви з Льошею зовсім не підходите одне одному. Ти гарна, порядна. А він байдужий і злий.
  • А як же люди, засудження? – здивувалася Уля.
  • Погомонять і заспокояться. – посміхалася Олена. – А ми з тобою зможемо все.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + дев'ять =

Також цікаво:

З життя57 хвилин ago

Я віддала тебе їй, а вона просто взяла.

“Я сама віддала тебе їй, власними руками. А вона не погребувала, взяла…” — Галю, привіт. Навіщо я тобі так терміново...

З життя2 години ago

Вона залишила його та їхніх близнючок, не здогадуючись, що згодом ті стануть мільйонерками.

Давним-давно, у гарячий літній день, коли сонце немилосердно палило, а вулиці Києва були заповнені гамором, сестри Марія й Наталя стояли...

З життя3 години ago

Мати та син на фермі: відкриття таємниці зрадника серед своїх.

Колись давно, у маленькому селі на Волині жили жінка з сином, які працювали на фермі за їжу та дах над...

З життя4 години ago

Олексій одружився з Надією, щоб завдати шкоди Марії та показати, що не страждає після зради…

Було колись… Олег одружився з Надією навмисно — щоб зробити біль Марії. Хотів показати, що не страждає після її зради…...

З життя4 години ago

Чи це просто мені здається, чи ми знову разом?

— Мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притулилася до Славка. — Ну як? Ніби нічого, так? — Оксана...

З життя5 години ago

Водій автобуса вигнав 80-річну жінку за неоплачене квиток. Її відповідь була лаконічною.

Холод пізнього вечора пронизував кожну щілину старого автобуса, що повільно крався сірими, мокрими вулицями Києва. За вікном сніг тихо вкривав...

З життя5 години ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...

З життя6 години ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...