Червень у розпалі: спека панує, чекаючи на подих вітру.

Червень видався спекотним, гаряче повітря накрило місто, хоч би вітерець повіяв, – мріяла Марина, перебираючи в шафі свій скромний гардероб. Завтра у доньки в школі випускний, а у неї, як навмисне, жодної підходящої літньої сукні немає.

На порозі спальні з’явилася дочка Марійка. Вона критично оглянула матір з ніг до голови і промовила:

– Мамо, ти можеш на мене образитися, але я не хочу, щоб ти була на випускному вечорі. Не псуй мені свято! Від нашої сім’ї буде один тато. Він чоловік поважний і одягається зі смаком. У тебе ж немає жодної модної речі. Ти взагалі невдаха з виглядом ображеного коня, і я забороняю тобі з’являтися на випускному!

Марійка пішла, грюкнувши дверима, а Марина залишилася стояти в оцепенінні.

А чому дивуватися? Марина давно помітила, що чоловік почав її соромитися. Він з нею нікуди не ходить, а тим більше не бере на заходи в компанії. Багато хто приходить із дружинами, тільки не він.

Він відверто каже, що вона постаріла, не вміє одягатися і доглядати за собою, треба підмалювати очі, брови, зачіску, щоб бути схожою на дружину успішного бізнесмена.

І найсумніше те, що й дочка швидко перейшла на бік батька. Вона пишається його успіхами, усім розповідає, який у неї просунутий, успішний тато. На батьківські збори завжди ходив батько. Марійка не хотіла, щоб мати з’являлася в школі.

Марина підійшла до дзеркала. Нормальне обличчя, і вона ще далеко не стара, всього 38 років. Темне волосся закладене в хвіст, очі… очі сумні. “Вигляд ображеного коня”, придумала ж таке. Ввечері треба поговорити з чоловіком, нехай заспокоїть свою улюбленицю.

Марина розуміє, що зробила велику помилку, коли покинула медичний інститут і пішла працювати, щоб дати можливість вчитися Олексію.

Вони були студентами, коли познайомилися і без пам’яті закохалися одне в одного. Марина вчилася на другому курсі медичного, Олексій на третьому курсі політехнічного.

Вони просто розписалися. Грошей на весілля не було. У Марини була лише мати, з дуже скромними статками. Олексій із багатодітної сільської родини.

Квартиру знімали. От тоді Марина і взяла академічну відпустку, влаштувалася санітаркою в лікарню. Народилася Марійка. Доньці виповнилося 9 місяців, і Марина знову вийшла на роботу. З онучкою залишалася бабуся.

Марина працювала, а її коханий Олешенька зміг спокійно закінчити інститут. Потім йому пощастило, і він влаштувався менеджером у процвітаючу компанію.

Марина хотіла повернутися на навчання, але чоловік вмовляв, – Давай почекаємо ще рік, я стану на ноги, а потім я тобі допоможу, і ти повернешся до інституту. –

А потім була інша потреба… кредити, покупка квартири. Чоловік налагоджував свій бізнес. Усі його гроші йшли на розкрутку.

Про інститут довелося забути. Марина працювала не покладаючи рук, щоб забезпечити потреби сім’ї. Вона не гребувала підробітками у свята і вихідні, могла працювати цілодобово. Марійка вже навчалася в школі. Спасибі бабусі, не покидала їх, допомагала.

Минали роки.

Олексій процвітаючий бізнесмен, власник фірми. Марина вже років п’ять працює кастелянкою в лікарні, пішла на підвищення, так би мовити.

Увечері після вечері Марина викликала чоловіка на відверту розмову,

– Що відбувається в нашій родині? Чому ви з дочкою витираєте об мене ноги? В чому я перед вами провинилася? –

– Марина, ти доросла жінка, невже ти сама не розумієш, що ми з тобою давно вже не пара? Студентська любов зникла, її немає! А іншої любові не з’явилося. У нас з тобою різний інтелектуальний рівень. Мені соромно, що у мене така сіра і нецікава жінка. Я не люблю тебе, прости! І жити з тобою далі не можу. Давно збирався сказати, – закінчив Олексій.

Дочка залишилася з батьком.

Марина пішла до матері.

Сказати, що для неї це був удар – нічого не сказати. Це була катастрофа! Розвалився звичний світ, який вона стільки років збирала по крихтах. Вона жила, як зомбі. Ходила на роботу, розмовляла з людьми, усміхалася, а в душі палала образа.

Марина дзвонила доньці, але Марійка попросила не турбувати її більше.

Чоловік перший час залишався на зв’язку. Він розповів, що Марійка вступила до університету на юридичний, живе з ним.

Щоправда, Олексій недовго жив один. Дуже скоро він одружився. Нова дружина була на 15 років молодша і відповідала його статусу.

Марійку батько поселив у знімну квартиру, від гріха подалі. Вона хоч і ладнала з його новою дружиною, але хто його знає, як там далі будуть розвиватися їхні відносини?

Марина потихеньку відійшла від подвійної зради.

Чоловіка і доньку вона більше не турбувала. Багато в чому вона звинувачувала себе. Не можна було так розчинятися в чоловікові, жити тільки для нього і для дочки. Не можна було так нехтувати собою.

І Марина вирішила кардинально змінити своє життя.

Вона зробила собі модну стрижку, сходила до відомого в місті візажиста і… не впізнала себе в дзеркалі. Красуня!

– Я тепер завжди буду виглядати так! Тим більше, у мене з’явилося для себе час і гроші, – вирішила Марина.

Вона закінчила платні курси масажистів, все-таки задатки медичної освіти у неї були. Марина працювала в приватній клініці нетрадиційної медицини, отримувала непогану зарплату.

На час відпустки виїжджала на південь, влаштовувалася в санаторії, масажистів завжди не вистачає. Поєднувала приємне з корисним: і працювала, і грілася на південному сонці.

Знаходилися, звичайно, залицяльники. Були і з серйозними намірами, але вона більше не хотіла заміж. Не хотіла жити для когось, знову догоджати, підлаштовуватися. Ні і ні, вистачило одного разу!

Так непомітно минуло чотири роки.

Марина, звичайно, сумувала за донькою, але страждати про неї вона собі заборонила. Раз не дзвонить і не приходить, значить все добре.

Сталося у неї нове горе. Не стало мами. Несподівано. Неочікувано.

Марина продала квартиру, зібрала всі свої заощадження і переїхала до Одеси. Вона завжди мріяла жити біля моря.

Марина купила однокімнатну квартиру, працює масажисткою в санаторії.

Раптово зателефонувала донька. У Марини тремтіли руки, коли вона взяла телефон.

– Мамо, привіт! – ніби вони вчора розлучилися.

– Мамо, ти не могла б взяти до себе на деякий час онуку? Мені треба доучитися, я брала академічну, а Міленку ні з ким залишити. Вся надія на тебе, – щебетала, як ні в чому не бувало Марійка.

– Донечко, як ти можеш довірити дитину невдасі з виглядом ображеного коня? До того ж, у тебе поруч є молода і красива мачуха, процвітаючий тато, і чоловік у тебе, напевно, є. Найміть няню, а я не можу. Я живу далеко в Одесі, і багато працюю, – спокійно відповіла Марина.

Марійка не побоялася відстані і приїхала з донькою до матері. Мілені було вже півтора року, чарівне блакитнооке створіння. Марина, звісно, зраділа їхньому приїзду, а онуку полюбила з першого погляду.

Марійка попросила у матері прощення. І мати її пробачила.

Дочка розповіла, що чоловік у неї був цивільний, нещодавно пішов до іншої. Він сподівався на протекцію батька Марійки, але у батька настала чорна смуга. Бізнес капітально просів. Квартиру він продав, намагається втриматися на плаву. Зараз живе на знімній. Молода дружина пішла, вона не про таке життя мріяла.

Марійка поїхала. Марина залишилася з онукою. Вона найняла їй няню, а коли онука підросте, влаштує її в приватний дитячий садок поруч з будинком.

Телефонував колишній чоловік, пропонував почати все заново, просив дати йому ще один шанс.

– Ні. Я не можу пробачити тебе. Не дзвони мені більше, – відповіла Марина.

От така історія. Звичайна, загалом, яких багато.