Connect with us

З життя

Чому я допустила сина з дружиною в дім — досі не збагну

Published

on

Нащо я пустила сина з невісткою жити до себе — досі не розумію

Я — Віра Семенівна, живу в двокімнатній квартирі в одному зі спальних районів Львова. Мені шістдесят три, я вдова. Пенсія у мене скромна, але на життя вистачає. Коли мій син Марко одружився два роки тому, я, як будь-яка мати, була щаслива. Молодий — тридцять один, невістка Інна — молодша на кілька років. Одружилися, повінчалися, а жити — ніде. Свого житла немає. Сказали: «Мамо, дозволь трохи пожити у тебе. Ми незабаром зберемо на перший внесок на іпотеку і переселимося».

Я, як дурна, зраділа: думаю, внуків поняньчу. І пустила. А тепер і сама не знаю, як вийти з цієї ситуації. Бо «трохи» перетворилося на два роки, а жити — ні мені, ні їм.

Спочатку я намагалася не втручатися. Молоді, сім’я, звикають одне до одного. Я не заважала, готувала їм, прала, все як годиться. А потім Інна завагітніла. Рано, але думаю — Бог дав, значить, так і має бути. Народився внук, Максим. Чудо, а не дитина. Тільки ось з його народженням всі «заощадження» кудись зникли. Ну, всі ми знаємо, скільки коштує дитина: підгузки, суміші, пюре в банках — все дорого, а Інна ще й носом крутить — тільки фірмове, тільки свіже, тільки імпортне.

Я не проти допомогти. Але я — не домогосподарка. А вийшло, що тепер я і няня, і кухарка, і домогосподарка в одній особі. Молода мама у нас «дуже втомилася». Максим їй, бачте, спати не дає. От вона й лежить до полудня, з телефоном в обіймах. Дитину — в манеж. Себе — на диван. Телевізор працює, обід я зварила, підлоги вимила, внука скупала. А Інна скаржиться, що «зморилася».

А син? Марко на роботу йде і повертається, очі опущені, рот на замку. Як тільки намагаюся поговорити — одразу відмахуваться. Мовляв, «мамо, не лізь». А Інна — прямо-таки господиня дому. Я їй слово — вона мені три. І все на підвищених тонах. А потім син мені дорікає, що я, мовляв, «пригноблюю» його дружину. Пригноблюю! Це я, яка їх обох тягне!

Я вже не знаю, що робити. Кажу Маркові: «Синку, шукайте знімне житло. Я втомилася». А він — «Грошей немає, мамо». Я запропонувала їм варіант: давайте обміняємо квартиру. Я візьму собі малосімейку, а ви скинетеся, візьміть іпотеку і живіть, як дорослі люди. Самі себе забезпечуйте. Я буду тільки внуку допомагати, і то — за можливістю. Але ні, син тільки киває, а справа з місця не рушає.

Я розумію, вони молоді, складно. Але я ж теж не залізна. У мене тиск, суглоби, безсоння. А якщо їм знадоблюсь — я одразу кинулась, і в лікарню, і на уколи, і з внуком сиджу цілодобово. А коли кажу, що мені важко — на мене дивляться, як на зрадницю.

Нещодавно зовсім вже скандал трапився. Я зранку встала, кухню прибрала, внуку кашу зварила, все як завжди. А Інна встала і заявила: «Чому знову не ті каші? Я ж тобі казала — баночні!» Я не стрималась. Сказала, що я — бабуся, а не кухонний робот. Що вони повинні самі свою сім’ю забезпечувати. Вона в сльози, син за неї заступився, дверима грюкнули, пішли. А за годину повернулися — як ні в чому не бувало. Навіть не вибачилися.

Я тепер кожного дня прокидаюся і думаю: нащо я їх пустила? Чому не наполягла на своєму з самого початку? Та тому що мати. Тому що люблю сина. А тепер все частіше ловлю себе на думці — люблю, але втомилась. І коли сідаю пити таблетки від тиску, думаю — може, і справді час вигнати їх? Себе дорожче, але хоч не зійду з розуму.

І от скажіть мені — я одна така наївна? Чи ще хтось у моєму віці потрапляє в таку пастку?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

**Diary Entry** When the rumble of the Jaguars engine finally faded into the trees, the silence pressed down on me...

З життя1 годину ago

Whispered Viktor in the Kitchen: ‘Mum… I’ve Been Meaning to Tell You This for a Long Time.’

“Mum,” began Victor quietly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to talk to you about something...

З життя9 години ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

When the hum of the Mercedes engine faded into the trees at last, the silence settled over me like a...

З життя9 години ago

When I Stepped Out of the Shower—Where I’d Stood Motionless for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold—He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the shower, where I’d stood under the spray for at least ten minutes, numb to...

З життя11 години ago

When I Stepped Out of the Shower After Standing Under the Water for at Least Ten Minutes, Numb to Both Heat and Cold, He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the showerwhere Id stood under the spray for a good ten minutes, numb to hot...

З життя1 день ago

Come Along With Me!

Many years ago, in the quiet English countryside, old man Alfred took his bicycle and rode toward the village, glancing...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost Him a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

Heres the story adapted for English culture, with all the changes you asked for: — You wont believe what happened...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

**How William Found a Woman Who Cost Him Nothing. But He Didnt Like It.** *Look, Ive tried dating apps so...