Чому мені не пощастило з мамою: краса, яка бісить

У подруг мами молоді й гарні, а в мене нема такої. Моя більше схожа на бабусю, і дуже це болить…

— Оленко, а Оленко! За тобою бабуся прийшла! — Олена визирнула в коридор і насупила брови: біля стіни стояла її мама.

— Мамо, ну чого ти приходиш за мною? Я сама дійду, я ж не маленька, — сердито говорила Олена, дивлячись на матір.

— Оленко, вже темніє. Дівчатам небезпечно ходити одним уночі, — виправдовувалася мама.

— Мамо, яка ж то ніч? Сьома година вечора. І дім ось тут, за рогом… Я вже доросла, мені майже тринадцять! — Дівчина схопила сумку й вибігла з музичної школи.

…Олена народилася, коли її батьки вже втратили надію. Перший дзвіночок про те, що Марія чекає дитину, застав її зненацька, коли вони з чоловіком збиралися в гості до друзів…

— Василю, щось мені погано… Нудота, слабкість. Може, не свіже щось з’їла… Я трохи полежу. Їдь сам, якщо що… — Але він, звичайно, поїхав без неї.

Вона лежала два дні, лікувалася народними засобами — голодуванням, настоями трав… Але легше не ставало, і на третій день чоловік, незважаючи на її опір, викликав лікаря.

Фельдшер уважно слухав Марію, простукав спину, заглянув у горло. Міряв температуру й задавав дивні, на її думку, питання, що здавалися недоречними. Дивився якось підозріло, немов жартував. Вона вже хотіла спалати й дорікнути йому в непрофесійності, але сил не вистачило…

А вранці, за порадою лікаря, вони з чоловіком пішли до гінеколога.

Чоловік, Василь, залишився в коридорі і нервово ходив туди-сюди… Коли Марія вийшла, він злякався її вигляду. Настільки незвичайним було її обличчя. Спочатку вона дурнувато посміхалася тремтячими губами, а потім раптом заплакала, простягаючи йому якийсь папірець. Він зі страхом узяв листок, очікуючи побачити щось жахливе…

— Василю… Васильку… У нас буде дитина, — промовила Марія й розридалася, сховавши обличчя в долоні. Він обійняв її й мовчав, приголомшений цією новиною, не вірячи власним вухам і боячись розвіяти цей чарівний момент…

Їй було сорок два. Народила Марія майже у сорок три, і в усій лікарні була найстаршою. А медсестри між собою кликали її — старородяща з восьмої палати…

Отож, у призначений час Марія народила дівчинку. На подив лікарів і самої Марії, пологи пройшли легко, без ускладнень. Легше, ніж у багатьох молодих мам. Дитина народилася здоровою, оглушливо крикливою.

Коли Оленка була ще маленькою, вона не бачила різниці між своєю мамою і мамою сусідської дівчинки Тетянки. Мама як мама. А коли підросла — а вона була розумною дівчинкою — уперА коли підросла, перший раз почула жорстоку правду в дитячому садку і зрозуміла, що справжня краса не в роках, а в безмежній любові, яку батьки дарують своїм дітям.