З життя
Чужа оселя? Сплати оренду!
На весіллі моєї дочки нависла загроза. Ми посварилися з майбутнім зятем, бо він не хоче приймати подарунок. Залишилося два тижні до весілля, а він здіймає сварки. Не знаю, як усе це закінчиться, але шкода дочки.
– Чому він свариться?
– Не повіриш, через квартиру. Ми з чоловіком вирішили порадувати молодят, зібрали всі заощадження і придбали квартиру як весільний подарунок. Довелося продати і дачу, і гараж, щоб на все вистачило. Нерухомість зареєстрували на дочку. Яке це має значення, на кого саме?
– Звичайно…
– Ми з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звичайно, порожня. Потрібно її відремонтувати і обставити меблями, але в нас більше немає заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом влаштуємо все крок за кроком, щоб вони швидше туди переїхали, але Андрій не хоче там робити ремонт!
– Чому ж?
– Він вважає, що це чужа квартира. Не хоче вкладати гроші в нерухомість, яка йому не належить. Сказав, щоб ми самі робили ремонт. Може купити дрібниці, але не збирається витрачати значні суми.
– А хіба не можуть переїхати без ремонту? В чорновий стан?
– Ні, квартира абсолютно порожня. До того ж, потрібно замінити сантехніку, електропроводку, підлогу і вирівняти стіни. Вікна старі, їх краще демонтувати. Ну, як мінімум, фінішна обробка повинна бути.
Я сама не жила б у таких умовах, хоча не потребую багато зручностей. Як молодь може жити у такому погромі? Їм буде соромно. Зять працює у великій компанії, отримує хорошу зарплату, але шкодує грошей. Вперся, що хоче накопичити на власну квартиру, щоб не залишитися без даху над головою.
Хоче все готове. Вимагає від нас купівлі квартири і ремонту за наш кошт. Ну що ж, якщо він вважає, що квартира чужа, нехай платить за оренду. Як нема нормальних стосунків, нехай так буде. Я сказала йому це, і найцікавіше, що він посміхнувся і погодився. Пообіцяв платити щомісяця сімсот гривень. Не більше, бо квартира в не житловому стані.
– А що каже твоя дочка?
– Дуже переживає, постійно плаче. Дуже його кохає і не може винести цієї ситуації. Їй уже не потрібна квартира, не потрібен ремонт, вона хоче, щоб усе було як раніше. Але мені не подобається, що людина не хоче інвестувати в родину. Що буде далі? Ще не одружилися, а вже думає про розлучення і поділ майна.
Як вважаєте, чи повинен Андрій інвестувати в квартиру своєї дружини? Він планує там жити, мати дітей, облаштовуватися. Кого хвилює, хто офіційний власник? А може, його думка логічна? Що б ви зробили на його місці?
Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami.
Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami. Rozerwony materiał wisiał w szafie, przykryty roboczą...
Being with a half‑price haggler is beneath my dignity – you can’t live with such folk, nor let them multiply, and a lady proudly responded to my proposal.
My names Michael, Im 54, divorced, with an adult daughter whos long stopped sending me maintenance. My exwife lives on...
Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio.
Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio. Il vestito strappato rimase appeso dietro la porta del mio armadio,...
Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo.
Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo. Ve skutečnosti teprve začalo něco mnohem nepříjemnějšího než veřejný skandál. Musela jsem...
A month ago she agreed to give a strange old lady a lift down a deserted country road into the furthest backwater. Then a knock sounded at the door.
Id been driving for three hours, the road a lonely stretch of mudsplattered tarmac. In November the English countryside gets...
Why should I be a caregiver for the old man? What will you give me—an apartment? a car?—the 24‑year‑old answered when I, Andrew, 43, proposed.
Why should I be a carer for an old man? What are you going to give me a flat? A...
“If you don’t like it, go home”: My 56‑year‑old housemate threw me out of the cottage — and I finally figured out what I was in that relationshipIn the quiet aftermath, I reclaimed my independence, realizing that freedom was far more valuable than any stale companionship.
Eleanor was fortythree, James fiftysix. For three years theyd been sharing a twobedroom flat on the outskirts of Manchester not...
— Fine, we’ll do a DNA test, — I said to my mother‑in‑law with a smile. — But make sure your husband checks his own parentage too…
Lets do a DNA test, I said, smiling at my motherinlaw. And perhaps you could have your husband check whether...