З життя
Чуже житло? Сплати за оренду!
Чи це чуже житло? Плати оренду!
– Весілля моєї доньки на волосинці. Ми посварилися із зятем, бо він не хоче прийняти подарунок. Залишилося два тижні до весілля, а він влаштовує сварки. Не знаю, чим усе закінчиться, але мене шкода доньки.
– Чому він свариться?
– Ти не повіриш, через квартиру. Ми з чоловіком вирішили порадувати молодят, зібрали всі заощадження та купили квартиру як весільний подарунок. Довелося продати і дачу, і гараж, щоб вистачило на все. Нерухомість зареєстрована на доньку. Яке має значення, на кого?
– Вірно…
– Ми з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звісно, порожня. Треба зробити ремонт і купити меблі, але ми вже не маємо заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом будемо наводити лад поступово, щоб вони могли швидше в’їхати, але Андрій не хоче там робити ремонт!
– Чому?
– Він вважає, що це чуже житло. Не хоче вкладати в нерухомість, яка йому не належить. Нам сказав самим робити ремонт. Може придбати дрібниці, але не має наміру витрачати великі суми.
– А хіба вони не можуть в’їхати без цього ремонту? У чорновий стан?
– Ні, квартира зовсім порожня. Крім того, потрібно міняти сантехніку, електрику, вирівнювати підлоги та стіни. Вікна старі, їх краще замінити. Ну і хоча б мінімально все оздобити.
Я б сама не жила в таких умовах, хоча мені не потрібно багато зручностей. Як молодь може жити в такому безладі? Їм буде соромно. Зять працює у великій компанії, отримує гарну зарплату, але грошей шкодує. Він уперся, що хоче відкладати на своє житло, щоб не залишитися без даху над головою.
Хоче все готове. Вимагає від нас купити житло та зробити ремонт за наш рахунок. Ну що ж, якщо він вважає, що це чуже житло, нехай платить оренду. Якщо у нас немає нормальних стосунків, нехай так і буде. Я йому про це сказала, і найцікавіше, що він усміхнувся та погодився. Зобов’язується щомісяця платити сімсот гривень. Не більше, бо квартира не в житловому стані.
– А що говорить твоя донька?
– Вона дуже хвилюється, постійно плаче. Дуже його кохає і не може знести цю ситуацію. Їй більше не потрібна квартира, не потрібні ремонти, хоче, щоб усе було, як раніше. Мені не подобається, що людина не хоче вкладатися в родину. Що буде далі? Ще не одружився, а вже думає про розлучення та поділ майна.
Чи вважаєте ви, що Андрій повинен вкластися в житло дружини? Планує там жити, мати дітей, облаштуватися. Кого турбує, хто офіційний власник? А може його думка логічна? Що б ви зробили на його місці?
Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami.
Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami. Rozerwony materiał wisiał w szafie, przykryty roboczą...
Being with a half‑price haggler is beneath my dignity – you can’t live with such folk, nor let them multiply, and a lady proudly responded to my proposal.
My names Michael, Im 54, divorced, with an adult daughter whos long stopped sending me maintenance. My exwife lives on...
Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio.
Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio. Il vestito strappato rimase appeso dietro la porta del mio armadio,...
Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo.
Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo. Ve skutečnosti teprve začalo něco mnohem nepříjemnějšího než veřejný skandál. Musela jsem...
A month ago she agreed to give a strange old lady a lift down a deserted country road into the furthest backwater. Then a knock sounded at the door.
Id been driving for three hours, the road a lonely stretch of mudsplattered tarmac. In November the English countryside gets...
Why should I be a caregiver for the old man? What will you give me—an apartment? a car?—the 24‑year‑old answered when I, Andrew, 43, proposed.
Why should I be a carer for an old man? What are you going to give me a flat? A...
“If you don’t like it, go home”: My 56‑year‑old housemate threw me out of the cottage — and I finally figured out what I was in that relationshipIn the quiet aftermath, I reclaimed my independence, realizing that freedom was far more valuable than any stale companionship.
Eleanor was fortythree, James fiftysix. For three years theyd been sharing a twobedroom flat on the outskirts of Manchester not...
— Fine, we’ll do a DNA test, — I said to my mother‑in‑law with a smile. — But make sure your husband checks his own parentage too…
Lets do a DNA test, I said, smiling at my motherinlaw. And perhaps you could have your husband check whether...