Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Рахунки за газ дуже великі, а на дрова уже немає сил.

Published

on

Моя донька приїхала на вихідні, щоб зробити мені покупки, і я вирішила запитати:
– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.
А дочка мені відповіла:
– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Такої старості нікому не побажаю.

Хочу поділитися з вами своїм болем. Я овдовіла дуже рано, у 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Синові було три роки, а донці всього рік. Я присвятила їм усе своє життя. Діти потребували догляду, одягу та навчання. Але вибору не було, треба було впоратися самій.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівником. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Косила сіно сама, сама рубала дрова на опалення. Що ж ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали жити до міста.

Коли я була молодшою, усе ще вела господарство. Як приїжджали онуки, могли ласувати свіжими овочами та пити молоко. Я заощаджувала свою пенсію і віддавала її дітям.

Але на старість вже нічого не можу робити, ледве ходжу. Зима була найважчою.

Моя донька приїхала на вихідні зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.

А донька мені відповіла:

– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Коли я перестала ходити, сусіди зателефонували синові. Він сказав, що дуже зайнятий, його теща теж хвора і немає часу поїхати…

Я попросила сусідів, щоб зателефонували до моєї сестри. Сестра приїхала негайно. Забрала мене до себе. Завдяки їй я досі жива.

Минуло кілька місяців, а діти все ще зі мною не зв’язалися.

Поки я була молодшою і здоровою, вони потребували мене, а тепер забули, що у них є мати.

Нікому цього не побажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас настільки безкорисливо і щиро!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Маленький друг на чотирьох лапах

**Щенок** Мар’янка з мамою жили удвох. Батько у Мар’янки, звісно, був, та тільки він їм був не потрібен. Про нього...

З життя1 годину ago

Якби тільки здогадувались про наслідки…

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою калюжі, інколи навіть виїжджав на зустрічну...

З життя2 години ago

Другий шанс на щастя

— Оленко, ти вже йдеш? — Подруга Марійка нетерпляче постукала наманікюреними нігтиками по стільниці. — Ні, ще затримаюсь. Чоловік має...

З життя3 години ago

Чи бачиш ти, як він на тебе дивиться? З любов’ю і захопленням

— Знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — промовила задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя4 години ago

Чи знаєш ти, як він на тебе дивиться? З ніжністю і захопленням, – з гордістю промовила донька

Ой, слухай, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вигукнула задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

«Чи залишила вона мені доньку? – Валентин охопив жах, – цього не може бути. Вона обов’язково повернеться»

«Залишила мені дочку?» – від жахливої здогадки Олену кинуло в жар. «Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться.» Олена...

З життя6 години ago

Хірурги зневірилися — але любов старшої медсестри повернула її до життя

Світлиця лікарні була занурена у напівтемряву. Легке світло від настільної лампи ледве освітлювало обличчя дівчини. Їй щойно виповнилося п’ятнадцять, але...

З життя6 години ago

Я ПРИГОСТИВ БЕЗДОМНОГО ШАУРМОЮ І КАВИ — ВІН ВРУЧИВ МЕНІ ЗАПИСКУ І ПОПРОСИВ ПРОЧИТАТИ ЇЇ УДОМА.

Сьогодні був сірий вівторок, той самий, коли на душі важко без причини. Щойно закінчила стресову нараду в центрі й вирішила...