Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Рахунки за газ дуже великі, а на дрова уже немає сил.

Published

on

Моя донька приїхала на вихідні, щоб зробити мені покупки, і я вирішила запитати:
– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.
А дочка мені відповіла:
– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Такої старості нікому не побажаю.

Хочу поділитися з вами своїм болем. Я овдовіла дуже рано, у 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Синові було три роки, а донці всього рік. Я присвятила їм усе своє життя. Діти потребували догляду, одягу та навчання. Але вибору не було, треба було впоратися самій.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівником. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Косила сіно сама, сама рубала дрова на опалення. Що ж ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали жити до міста.

Коли я була молодшою, усе ще вела господарство. Як приїжджали онуки, могли ласувати свіжими овочами та пити молоко. Я заощаджувала свою пенсію і віддавала її дітям.

Але на старість вже нічого не можу робити, ледве ходжу. Зима була найважчою.

Моя донька приїхала на вихідні зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.

А донька мені відповіла:

– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Коли я перестала ходити, сусіди зателефонували синові. Він сказав, що дуже зайнятий, його теща теж хвора і немає часу поїхати…

Я попросила сусідів, щоб зателефонували до моєї сестри. Сестра приїхала негайно. Забрала мене до себе. Завдяки їй я досі жива.

Минуло кілька місяців, а діти все ще зі мною не зв’язалися.

Поки я була молодшою і здоровою, вони потребували мене, а тепер забули, що у них є мати.

Нікому цього не побажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас настільки безкорисливо і щиро!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 10 =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

Тікай, поки не пізно…

**Щоденник Олени Коваленко** Біжи, поки не пізно… Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя,...

З життя2 години ago

Зрада

— Олесю-у-у… — ридала в телефон Христина. — Чого ридаєш? Кажи по-людськи, що трапилося? З Денисом? Христе, чому мовчиш? —...

З життя3 години ago

Таємниця в коробці

**Щоденник** Мирослава з Іваном дружили ще зі школи. Жили в одному будинку у Києві, у сусідніх під’їздах, вчилися в одному...

З життя4 години ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя5 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя5 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...

З життя6 години ago

Мамо, я заслуговую на це!

Олена зустріла свого майбутнього чоловіка на вулиці. Вона проспала на іспит. Примчала на зупинку, а трамвай щойно відійшов. “От добре!”...

З життя6 години ago

Хто мій справжній батько?

— А хто мій тато? — Олю, підемо в неділю до кіно? — Не знаю. Мама нікуди ввечері не відпускає....