Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Рахунки за газ дуже великі, а на дрова уже немає сил.

Published

on

Моя донька приїхала на вихідні, щоб зробити мені покупки, і я вирішила запитати:
– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.
А дочка мені відповіла:
– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Такої старості нікому не побажаю.

Хочу поділитися з вами своїм болем. Я овдовіла дуже рано, у 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Синові було три роки, а донці всього рік. Я присвятила їм усе своє життя. Діти потребували догляду, одягу та навчання. Але вибору не було, треба було впоратися самій.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівником. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Косила сіно сама, сама рубала дрова на опалення. Що ж ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали жити до міста.

Коли я була молодшою, усе ще вела господарство. Як приїжджали онуки, могли ласувати свіжими овочами та пити молоко. Я заощаджувала свою пенсію і віддавала її дітям.

Але на старість вже нічого не можу робити, ледве ходжу. Зима була найважчою.

Моя донька приїхала на вихідні зробити мені покупки, і я вирішила запитати:

– Можна я проведу зиму з тобою? Платежі за газ дуже великі, а сил колоти дрова вже немає.

А донька мені відповіла:

– Де, мамо, в квартирі? От як матиму будинок, тоді тебе візьму.

Коли я перестала ходити, сусіди зателефонували синові. Він сказав, що дуже зайнятий, його теща теж хвора і немає часу поїхати…

Я попросила сусідів, щоб зателефонували до моєї сестри. Сестра приїхала негайно. Забрала мене до себе. Завдяки їй я досі жива.

Минуло кілька місяців, а діти все ще зі мною не зв’язалися.

Поки я була молодшою і здоровою, вони потребували мене, а тепер забули, що у них є мати.

Нікому цього не побажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас настільки безкорисливо і щиро!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × три =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Загадкова спадщина

Оленя заснула лише під ранок. Коли вона прокинулася, кімнату заливало сонячне світло, біля ліжка стояв Віталій і посміхався. — Я...

З життя1 годину ago

Дівчина за межами огорожі: Рішення на межі…

Дівчина стояла по той бік огорожі. Не було жодних сумнівів у її намірі зістрибнути з моста… Щойно розпочалася нічна зміна,...

З життя2 години ago

Очікування радості

Чекання щастя Кажуть, що чекання щастя солодше за саме щастя. Бо поки його чекаєш, уявляєш, мрієш — ти вже щасливий....

З життя3 години ago

Серце, сповнене любові

Кохаюче серце Роман стояв біля вікна, дивився на сонячний двір. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через...

З життя4 години ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя4 години ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя5 години ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя5 години ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...