Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Рахунки за газ захмарні, а в мене немає сил колоти дрова.

Published

on

Моя донька приїхала на вихідні, щоб купити мені продукти, а я вирішила запитати:
– Чи можу я провести з тобою зиму? Оплата за газ дуже велика, а в мене немає сил рубати дрова.
А моя донька каже мені:
– Де, мамо, в квартирі? Буде в мене будинок, тоді тебе заберу.

Такої старості нікому не побажаєш.

Я хочу поділитися своїм болем. Я рано овдовіла, у 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Син тоді мав 3 роки, а донька – рік. Я посвятила їм все своє життя. Дітей потрібно було доглядати, вдягати та вчити. Але в мене не було вибору, я мусила впоратися.

Я працювала повний робочий день, а після роботи ставала домогосподаркою та садівницею. Жила у селі, але грошей на все не вистачало. Сама косила сіно, сама рубала дрова на паливо. Що ще робити, коли немає чоловіка?

Мої діти виросли і переїхали до міста.

Коли я була молодшою, я ще підтримувала господарство. Коли онуки приїжджали, вони могли їсти свіжі овочі та пити молоко. Я економила пенсію і передавала дітям.

Але на старість я нічого не можу робити, ледве ходжу. Зима була найважчою.

Моя донька приїхала на вихідні, щоб купити мені продукти, а я вирішила запитати:

– Чи можу я провести з тобою зиму? Оплата за газ дуже велика, а в мене немає сил рубати дрова.

А моя донька каже мені:

– Де, мамо, в квартирі? Буде в мене будинок, тоді тебе заберу.

Коли я перестала ходити, сусіди зателефонували моєму сину. Він сказав, що дуже зайнятий, у його тещі теж хвороба і немає часу їхати…

Я попросила сусідів зателефонувати моїй сестрі. Сестра приїхала негайно. Взяла мене до себе. Завдяки їй я досі жива.

Минуло кілька місяців, а діти досі не зв’язалися зі мною.

Коли я була молодшою і здоровою, я була потрібна, а тепер вони забули, що мають матір.

Нікому цього не бажаю. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто це зараз читає: поважайте своїх батьків. Ніхто у світі не буде вас так безкорисливо і щиро любити!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − вісім =

Також цікаво:

З життя24 секунди ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя11 хвилин ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя30 хвилин ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя30 хвилин ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя37 хвилин ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя1 годину ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя2 години ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя2 години ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....