Дарую дорогі подарунки сину і онукам, але невістка від усього позбувається.

Я на пенсії і живу для себе, але все ще енергійна і активна, навіть працюю на пів ставки. У мене є єдиний син, і він вже вісім років має свою сім’ю.

Дружина народила йому двох доньок, які є моїми онучками. Я люблю всю їхню сім’ю, але з невісткою у мене складні стосунки. Дізналася, що кожен подарунок, який я їй роблю, вона продає в інтернеті. Але я ніколи не дарую нічого зайвого. Зазвичай це якісні речі. Якби вона продавала тільки свої, це не було б так погано, але вона реалізує і речі мого сина і онучок.

Ймовірно, вся справа в жадібності. Вона завжди була такою. Не оплачують іпотеку, нехай матеріального тягаря немає, адже мій чоловік подарував їм квартиру, автомобіль, меблі. Син має пристойну роботу, та їй цього все одно недостатньо. Колись я хотіла подарувати онучкам гроші, але син відмовився прийняти. Сказав, що заробляє гідно, але невістка ніколи не відмовляється від подарунків. Та виявилося, що їй це не потрібно.

Я хотіла б радувати онучок, як всі бабусі — купувати гарні сукні та модні черевички. Час від часу, отримуючи зарплату, я ходжу до дитячих магазинів з онучками. Вони обирають іграшки для себе. Нещодавно у невістки був день народження. Я запитала сина, що б вона хотіла, і він назвав конкретну модель хлібопічки. Придбала і подарувала, вона зробила вигляд, що задоволена. Перед врученням я розповіла про це сусідці, пояснила, що це дорогий подарунок.

Якби не цей випадок, я б нічого не дізналася. Виявилося, що невістка вирішила продати подарунок. Сусідка, що шукала таку ж хлібопічку у мережі, побачила її на сайті під іменем моєї невістки. Я була вражена. Почала переглядати інші речі з цього акаунта — вона продавала навіть одяг, який я купила онучкам. Деякі з них навіть не вдягали разу. Були іграшки, та навіть сорочки сина за низькими цінами. Мені стало так прикро, що ледь не заплакала.

Подзвонила до невістки, почала сварити її. Вона розгубилася і спробувала знайти виправдання, потім сказала:

– Що в цьому поганого? Чиї це вже речі, ми можемо їх розпоряджатися на свій розсуд. Діти виросли з одягу, їм вже не цікаві іграшки, а чоловік ті сорочки вже не носить, бо вони вийшли з моди. Я попробувала спекти хліб, але мені це не сподобалося, тому вирішила продати!

Зателефонувала синові, він нічого не знав. Сказав, що нічого не може зробити, бо дружина сама вирішує все.

Не знаю, що робити. Всі ці речі були дорогими, я не економила на сім’ї. А ця жінка продавала всі мої цінні подарунки і витрачала гроші на себе. Онучки не мають до цього стосунку, адже завжди раділи моїм покупкам. Я й надалі їх балуватиму, це не їхня вина, що у них така мати. Доведеться попросити, щоб не продавала речі, які я дарую.

Як з цим впоратися?