Connect with us

З життя

Дякую, мамо, за сюрприз!

Published

on

**Дякую, мамо, за подарунок**

Марійка вийшла з дому й зачаровано оглянула перетворений двір. За ніч сніг укрив усю землю. Пухнасті легкі пластівці безшумно спадали на поодинокі жовті листочки, що дивом трималися на деревах, на асфальт і припарковані авто.

Вона простягнула долоню. Кілька сніжинок впали на неї й миттєво розтанули. Марійка зробила крок, насолоджуючись легким хрустінням під ногами, що нагадувало про близькість Нового року — з ароматом мандаринів, ялинкою, прикрашеною блискучими кульками, і, звичайно, з очікуванням дива.

Вона зайшла до крамниці, купила мандаринів, молока та цукерок до чаю. Вже стояла біля каси, коли подзвонила мати.

— Маріє, ти зможеш заїхати до мене сьогодні?

— Так, мам. А що трапилося?

— Нічого. Потрібно познайомити тебе з однією людиною. Приїжджай на обід. — У голосі матері почувся хвилюючий відтінок.

— Знову хочеш звести мене з якимось «синочком», який нарешті відліпився від маминої спідниці? — спитала вона з легким розчаруванням.

— Це сюрприз. Побачиш, — загадково відповіла мати й поклала слухавку.

Цікаво. Давно мати не говорила таким тоном. Коли пішов Олег, вона прибігла до неї зі слізьми. Мати спочатку заспокоювала, але все зіпсувала, коли сказала, що попереджала. Звісно, була права. Але Марійці від цього не полегшало. Вони посварилися. Тепер вона лише дзвонила, намагаючись впоратися з болем сама.

Відійшовши від каси, Марійка вибрала невеличкий торт у кондитерському відділі. Неприємно приходити з порожніми руками.

Вдома вона все думала про мамин сюрприз. На всяк випадок вимила голову, трохи завила кінчики, підфарбувала вії та губи, вдягла темно-сіру спідницю та в’язану блідо-рожеву кофточку. Усміхнулася своєму відображенню в дзеркалі. Яким би не був сюрприз, вона зустріне його у гарному настрої.

«Олег ще пошкодує», — подумала Марійка й почала одягати чоботи та пальто.

Мати відчинила двері, і Марійка здивовано завмерла на порозі. Очі матері сяяли, на щоках граМарійка побачила, як мати вперше за багато років усміхається так щиро, немов знову стала тією молодою дівчиною, якою була колись.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × п'ять =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Нехай вважають, що моє життя сповнене удачі

Колишня думка, що мені нечувано пощастило в житті… Соломія зневажала своє ім’я, а ще більше — прізвище Вовчок. Діти ж...

З життя38 хвилин ago

Щастя на відстані витягнутої руки

Щастя в долонях Соломія вдивлялася у дзеркало: видовжене обличчя, великий гострий ніс, тонкі губи, а очі холодні, світло-сірі. Ну чому...

З життя2 години ago

Не бійся, я завжди з тобою!

**Щоденниковий запис** Сьогодні я вперше вдягла яскраве літнє плаття, трохи підфарбувала губи й уважно оглянула себе в дзеркалі. «Може, варто...

З життя2 години ago

Витоки проблем з таємничим повітрям

Все через італійське повітря Оксана була скромною й негарненькою дівчиною. Навіть мама визнавала, що доньці не пощастило — природа обділила...

З життя3 години ago

Загадковий визволитель

Ще кілька десятків кілометрів залишалося до дому, коли в світлі фар з’явився червоний автомобіль із піднятим капотом. Біля нього метушився...

З життя4 години ago

Вона залишала сніданки незнайомцю кожен день протягом 6 років — те, що він зробив у день її весілля, розчулило всіх до сліз.

Щодня о 4:30 ранку Соломія Коваленко приходила до пекарні «Золотий Колос», затишної крамнички у львівському кварталі, який поступово змінювався на...

З життя5 години ago

Знайшла записку в старій сукні — те, що сталося далі, все ще вражає як магія

Я знайшла записку, сховану у сукні з секонд-хенду — те, що сталося далі, досі відчувається як магія. Я завжди була...

З життя6 години ago

Вона Допомогла Безпритульному Під Дощем — 14 Років Пізніше, Він Вийшов На Її Сцену

14 років тому, у холодний зимовий вечір, молода дівчина на ім’я Оксана Шевченко поспішала вулицею Хрещатик, закутавшись у шарф, щоб...