Connect with us

З життя

Дорогая свекровь, добро пожаловать на наш развод!

Published

on

Дорогая свекровь, приглашаю вас на наш развод!

Когда сын распахнул дверь своей квартиры в Казани, Татьяна Ивановна, переступив порог, тревожно спросила:

— Ты здесь один?

— Ну да… — удивился Дмитрий.

— А где Анастасия?! Уже ушла? Всё, конец? — голос свекрови дрожал.

— Мам, о чём ты? — Дмитрий пожал плечами.

— Значит, я опоздала… — Татьяна Ивановна вздохнула, прошла в зал и села на край дивана. — Поздно…

— Мам, что случилось? — Дмитрий насторожился.

— Ты хочешь сказать, что всё в порядке?! — она посмотрела на него с подозрением.

— А разве что-то не так? — он растерялся.

— Сын, объясни сейчас же, что за белиберда?! — Татьяна Ивановна достала из сумки открытку с увядшей розой и протянула Дмитрию. — Утром нашла в почтовом ящике. Приглашение на развод!

Дмитрий взял открытку, прочитал: «Дорогая свекровь, приглашаю вас на наш развод! Ваша невестка Анастасия». Он замер.

— Мам, ты правда думаешь, что это серьёзно?

— А ты считаешь, я сама себе это написала?! — она всплеснула руками.

— Да нет, просто… Анастасия? Правда?

— Кто — Анастасия?

— Ну, невестка твоя…

— Дима, хватит! Говори правду! У вас что, развод? Вы же всего год женаты! Где она?

— Мам, успокойся, всё нормально. Настя на работе… наверное. Утром всё было как всегда. Это, наверное, шутка. Из-за борща, наверное…

— Шутка? Из-за борща?! — Татьяна Ивановна посмотрела на сына, будто он сошёл с ума. — Ты хочешь сказать, что из-за борща можно так шутить?!

— Ну да, из-за борща, — Дмитрий почесал затылок. — Она вчера впервые сварила. Я сказал, что… не очень. Не как у тебя.

— И что потом? — свекровь прищурилась.

— Она обиделась, хотела вылить. Потом заявила, что не будет готовить, пока я весь не съем. Ну, я в ответ брякнул, что разведусь, если она перестанет готовить. Шутка же…

— Шутка?! Ты сказал ей про развод — в шутку?! — Татьяна Ивановна вскочила, глаза горели.

— Я потом объяснил, что пошутил, но она уже разозлилась…

— Весь в отца! — она направилась на кухню. — Где этот борщ? Неси сюда!

— Зачем? — Дмитрий растерялся.

— Будем есть. Ты понял?

— Мам, он невкусный…

— Я тебе сейчас покажу «невкусный»! Иди на кухню!

Она нашла кастрюлю, поставила на плиту.

— Иди сюда! — её голос звучал как команда.

— Мам, ну… — Дмитрий попытался возразить, но замолчал.

— И дай ключи от квартиры!

— Это зачем? — он замер.

— Давай, я сказала!

Дмитрий подал ключи. Мать спрятала их в карман.

— Садись за стол! — она разлила борщ.

Она взяла ложку и начала есть, не сводя глаз с сына. Дмитрий нехотя последовал её примеру.

— И это ты называешь невкусным? — Татьяна Ивановна подняла бровь. — Нормальный борщ!

— Ну, у тебя вкуснее… — пробормотал он.

— У меня опыт! А твоя жена только учится! Ешь, пока не остыло!

Минут пять они ели молча. Когда Дмитрий доел, протянул руку:

— Мам, я всё. Давай ключи.

— Не дам, — она улыбнулась. — Сначала задание.

— Какое ещё задание? — он опешил.

— Вон там книга «Лучшие рецепты для семьи». В воскресенье мы с отцом придём. И ты приготовишь три блюда!

— Я?! — Дмитрий чуть не поперхнулся. — У меня же жена!

— Нет, сынок. Жена разве что картошку почистит. Всё остальное — твоё. А я похвалю её борщ. А ты… Развод ему! Хочешь, как я с твоим отцом, — проживи с женой двадцать лет, тогда поговорим!

— Понял… — буркнул он.

— И без возражений! А если вздумаешь увильнуть — отец тебя проучит. Ты знаешь, как он любит поесть…

Татьяна Ивановна встала, бросив на сына строгий взгляд. А в душе кипело: как уберечь эту семью от глупостей? Как объяснить, что любовь — это не только шутки, но и терпение, особенно если борщ чуть пересолен.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя5 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя5 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя8 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя9 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя11 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя12 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя15 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...