Connect with us

З життя

Драма під пекучими променями: розрив у містечку

Published

on

Розрив під теплим сонцем: драма в Верхньодніпровську

Оля поверталася додому з відпочинку, серце стискалося від болю. Її чоловік, Ігор, за весь час ні разу не написав. На вокзалі в Верхньодніпровську її ніхто не зустрів… У домі було темно, вечері не було, а в квартирі панував безлад. «Мабуть, Ігор увесь час пропадав у своєї матері», — з гіркотою подумала вона. Вона дістала другу сумку і почала збирати речі. Саме за цим заняттям її й застав чоловік, повернувшись додому.
— Повернулась? — кинув він, зупинившись у дверях. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, усе зій від рук?
Оля раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, її голос тремтів від стриманих емоцій.
— Що це значить?! — насупився Ігор. І тут його осяяло…

— Ігорку, як же так? Ми ж цю подорож так довго планували! — Оля була на межі сліз.
Весь рік вона мріяла про цю поїздку. Вони з Ігорем збирали гроші, вибирали тур, обговорювали, як будуть грітися на пляжі.

— Ну що я можу вдіяти? Мати захворіла, треба залишитися, — буркнув Ігор, відводячи погляд.
— Коли потім? Я розумію, якби твою маму у лікарню поклали чи вона злягла. Але в неї ж нічого серйозного! — обурилася Оля.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув Ігор.
— Температура була несильна, спала, як тільки вона таблетки випила. Ігорку, це гарячий тур! Якщо ми сьогодні його не візьмемо, такої ціни більше не буде!
— Знаєш що? Мене бісить твоє егоїстичне впертство! Я сказав — нікуди не їдемо. Матері може стати гірше! — різко відрубав він.
— Взагалі-то в неї ще є донька, — помітила Оля. — Хіба вона не може за мамою доглянути?
— Ти ж знаєш, що Таня зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. До речі, посидимо вдома цієї відпустки. Я обіцяв матері допомогти з ремонтом. І ти теж.

Ігор вийшов із кімнати, ніби розмова була закінчена. А Оля розридалася.

Не те що вона працює на нелюбимій роботі, щоб приносити гроші до сім’ї, так тепер у неї відбирають і довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла нападки начальства, переробляла, зносила все заради однієї мрії — теплого моря й гарячого сонця.

Оля давно хотіла змінити роботу, але Ігор забороняв. Мовляв, тут добре заробляє. Вони машину змінили, ремонт зробили. А його зарплата весь час йде на примхи його матері — те щось полагодити, те купити. Та й цього мало!

Мабуть, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі навколо неї танцюють. Хоча які всі? Лиш її улюблений синок! Донька Ігоря, Таня, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не зв’язуватися. Тому він і не просив її доглянути за матір’ю. А от дружині відмовити легше, ніж матері…

Мрії про море віддалялися. Оля уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в душній квартирі свекрухи, і зрозуміла — вона цього не витримає. Їй потрібен відпочинок.

За півгодини вона підійшла до чоловіка й рішуче заявила:
— Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти зовсім з’їхала?!
— Це ти з’їхав! Я чекала цю відпустку, як дива. А ти вирішив позбавити мене мрії. Якщо так піклуєшся про матір — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Ігор.
— Сама.

Він усміхнувся, потім почав нервово ходити по кухні.
— Знаю я, навіщо тобі цей відпочинок! Курортного роману захотілося? Пригод на свою голову?

Оля мовчала, боячися зірватися. На язиці вертілося стільки слів…
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдемо разом, — промовила вона.
— Я матір не залишу, — відрізав Ігор.
— Ну й не залишай…

Оля вийшла з кухні, задихаючись від образи й злості. Мало того, що чоловік завжди вибирає матір, а не її, так він ще й звинувачує у вигаданому! Вона ніколи не давала приводу сумніватися. Усе, чого вона хотіла від відпочинку, — це спокій і гармонія. Ніякі романи в її плани не входили.

Ігор же думав, що Оля просто лякає його.

Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Ігор огризнувся, назвавши її дурною. А після обіду Оля повернулася додому з квитком у руці.

Ігор влаштував скандал. Такого в їхньому житті ще не було. Оля запропонувала купити йому тур, сподіваючись, що він опам’ятається. Але він, мабуть, пішов на принцип. Хоча Оля так і не зрозуміла, в чому сенс, якщо в його матері сьогодні навіть температури не було.

У результаті, коли вона їхала на вокзал, Ігор кинув:
— Можеш не повертатися! Така дружина мені не потрібна!

Оля сідала у потяг зі сльозами на очах,Оля не знала, що цей відпочинок назавжди змінить її життя, звільнивши від оков минулого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 13 =

Також цікаво:

HU38 хвилин ago

A bérlet, amit majdnem visszaadtam

Sergio néztem. A fiamat. Ott állt a konyhaajtóban, kezében a kávéscsészémmel, és azt kérdezte, mintha kilencéves lenne: "Már nem akarsz...

HU56 хвилин ago

A kapulakat nem én hagytam nyitva

A kaput nem én hagytam nyitva Zoltán vagyok, Mila apja. Azt a vasárnapot sosem fogom elfelejteni, de nem úgy, ahogy...

HU58 хвилин ago

Mentegetlenül

Attól a naptól kezdve, amikor a feleségem rám néz, hogy valamit elmagyarázzon, mindig ott van az a félmásodperc, mielőtt kimondja....

HU1 годину ago

A fonott kosár a disznóól mellett

Hatvanhárom éves vagyok, és azt a kukoricát tízenegy évig termeltem bérbe a sógorom földjén Hajdúböszörmény mellett, mire rájöttem, hogy az...

BG7 години ago

Трябва ли майка да живее „на издръжка” в апартамент, който сама е подарила

Казвам се Стоян, на петдесет и осем съм, работя като автомонтьор от трийсет и три години, имам собствен сервиз на...

BG10 години ago

Женихът отказа да бъде “благодарното момче” на сватбата си

Казвам се Валентин и преди две седмици на собствената ми сватба тъстенята ми обяви на шейсет гости, че се надява...

BG12 години ago

Грешният номер

Катя Радева се събуди от собствения си пулс. Коремът притискаше ребрата, сякаш някой бе напъхал вътре футболна топка. Три часа...

BG13 години ago

Старшина с кашона в двора на мотел “Калина

Казвам се Валентин Ковачев и съм на двайсет и шест. Онзи ден, когато ме изритаха от мотела край Севлиево, не...