Connect with us

З життя

Её мечта – встретиться с правнучкой, но я не могу забыть её измену

Published

on

Меня зовут Варвара, и в моей душе до сих пор живёт эта старая история, что гложет меня, будто несмытый грех.

Тихий городок Воронеж помнит нашу семью — не самую счастливую, но крепкую, как говорится, “в горе и в радости”. Хотя радости, кажется, было меньше. Мать, Анна Сергеевна, и её сестра, тётя Лидия, не ладили с тех пор, как я себя помню. Лидия пила, и пила горько, а её сын, мой двоюродный брат Геннадий, связался с женщиной, что гуляла направо и налево, словно базарная торговка в праздник. Скандалы, драки, расставания и возвращения — всё это длилось годами. Двое детей росли в этом аду, а тётя Лида только глубже тонула в вине.

Как-то раз, когда мы с матерью навещали бабушку, Марию Фёдоровну, та обмолвилась, что у невестки Геннадия беда — почки отказали. Мать моя только фыркнула: “Видно, не головой думала, а тем, что ниже спины”. Мы не придали этому значения, но бабушка, женщина прямолинейная, дословно пересказала слова моей матери той самой невестке. И началось…

Пьяная Лидия, с перекошенным от злости лицом, набросилась на мать, будто та зарезала её родную дочь. Мы не стали спорить, просто ушли, оставив их выяснять отношения. Но самое страшное — бабушка вдруг встала на их сторону. Перестала звонить, перестала замечать. Мать ещё пыталась поддерживать связь, а я… я решила тогда, что не хочу иметь с ними ничего общего. Ни с пьяной роднёй, ни с теми, кто так легко вычёркивает нас из своей жизни.

Прошло много лет. Бабушке уже за восемьдесят. Недавно она позвонила матери и, дрожащим голосом, просила прощения. Мать простила — сердце у неё всегда было мягким, словно воск. А вот я… я не смогла.

Теперь у меня подрастает дочка — свет моих глаз, моя радость. Мать рассказала бабушке о ней, и та, сквозь слёзы, стала умолять показать хоть фотографию. Говорила, что мечтает увидеть правнучку, что молится ночами, лишь бы Господь дал ей один взгляд на малышку. Но я отказала.

Не из мести — нет. Просто изнутри всё ещё вскипает обида. Больно вспоминать, как нас предали, как мать плакала, не понимая, за что её так. Бабушка тогда ясно дала понять: родство — не всегда любовь, иногда это выбор. И она выбрала не нас.

Мать говорит: “Не держи зла, Варя, она старая, устала, хочет уйти спокойно”. Но душа моя не сдаётся. Возможно, завтра будет поздно, но я всё ещё не готова.

А вы бы простили?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − тринадцять =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя1 годину ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя2 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя3 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя3 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя4 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя4 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя4 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...