Connect with us

З життя

Година сподівань на пенсію

Published

on

— Мамо, ну годі вже твої натяки! — Оксана роздратовано вдарила долонею по столу. — Ми ж домовились, що ти допоможеш з кредитом!

— Нічого ми не домовлялись, — спокійно відповіла Наталя Іванівна, помішуючи чай. — Це ти сама вирішила, що я тобі маю допомагати.

— Та як же не домовлялись? — спалахнула донька. — Ти ж казала, що подумаєш!

— Подумала. І вирішила, що не буду.

На кухні запала напружена тиша. Оксана дивилася на матір широко розплющеними очима, немов не вірила у почуте. Зять Денис нервувався біля холодильника, явно почуваючись не в своїй тарілці.

— Мам, але ж у нас критична ситуація, — почала знову Оксана, намагаючись говорити м’якше. — Денис роботу втратив, я у декреті з Даринкою. Грошей немає, а банк не чекатиме.

— А вам раніше в голову не спадало подумати? — Наталя Іванівна поставила чашку на блюдце. — Коли кредит брали на свою «ласину», я вас попереджала.

— Яку «ласину»? — злісно перебила Оксана. — Це ж не машина, а старий візок! Нам їздити було нічим!

— На маршрутці їздили б. Я сорок років на громадському транспорті їздила — і нічого, жива.

— Мамо! — Оксана зіскочила зі стільця й почала ходити по кухні. — Ти серйозно вважаєш, що ми з дитиною маємо товктися в автобусах?

— А чому б і ні? Я тебе сама виростила, від заходу до світанку працювала, і ні в кого допомоги не благала.

Денис нарешті наважився втрутитися.

— Натале Іванівно, ми ж не просимо подарувати гроші. Ми повернемо, як тільки я роботу знайду.

— Коли знайдеш? — без злости, але твердо запитала вона. — Місяць шукаєш, два, півроку? А кредит щомісяця платити треба.

— Я знайду обов’язково. В мене диплом є, досвід.

— Звісно, знайдеш, — кивнула Наталя Іванівна. — Але не факт, що скоро. А я як без грошей житиму? На повітрі?

Оксана різко повернулася до матері.

— У тебе ж пристойна пенсія! Шість тисяч гривень! Ми просимо лише допомогти з платежем — дві тисячі. У тебе ж чотири залишиться!

— На що залишиться? — Наталя Іванівна дістала зі столу зошит і окуляри. — Давай порахуємо. Комунальні — дві тисячі. Ліки — тисяча, а то й більше. Їжа — ще тисяча. Вже чотири. А одяг? А якщо щось зламається? А якщо до платного лікаря треба буде?

— Мам, ну ти ж не щомісяця одяг купуєш, — спробувала заперечити Оксана.

— А взуття? А білизна? А якщо пралька зламається? На що нову братиму?

— Ми тоді допоможемо, — пообіцяв Денис.

Наталя Іванівна глянула на зятя з легкою усмішкою.

— Ти, Денисе, добрий хлопець, але допомагатиме нічим. Самі просите.

У кімнаті заплакала дитина. Оксана кинула на матір сердитий погляд і пішла до доньки. Денис лишився на кухні з тещею.

— Натале Іванівно, я розумію, що незручно просити, — тихо промовив він. — Але ми й справді в глухому куті. Банк дзвонить кожен день, погрожує забрати машину.

— І правильно робить, — спокійно відповіла вона. — Не треба було кредит брати на те, що вам не по кишені.

— Але ж ми родина. Хіба родина не має підтримувати одна одну?

— Має. Але я вже підтримала. Тридцять п’ять років доньку ростила, на ноги поставила, освіту дала. Квартиру подарувала, коли заміж виходила. Думала, тепер моя черга спокійно жити.

Денис похилив голову. Оксана повернулася з дитиною на руках.

— Мам, н— Мам, ну не можеш ти так з нами, — прошепотіла Оксана, обнімаючи Даринку, — ми ж твоя родина, і ти завжди будеш для нас найріднішою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + сімнадцять =

Також цікаво:

FR15 хвилин ago

Le sourire de la comptable

Marion venait de refermer la caisse quand elle a vu passer devant la vitrine une silhouette qu'elle n'a pas reconnue...

FR25 хвилин ago

Le compte que personne ne surveillait

À Clermont-Ferrand, il y a des soirs d'automne où l'humidité colle aux vitres et où le chauffage de l'immeuble met...

HE27 хвилин ago

Заגון בגדי החתונה

הריח הראשון שתמר גלס זיהתה באולם השמחות "כרם רימונים" בהוד השרון לא היה של הפרחים. היה של רוטב עגבניות מהמטבח...

HE49 хвилин ago

הדרך שלא בחרתי

עומר בן־חמו עבד תשע שנים כמדריך טיולים בשמורת החרמון, ואת הסיפור הזה הוא סיפר רק פעם אחת, בערב חורפי, לקבוצת...

HE1 годину ago

# ילדה בת שש הגיעה לנקות במקום אמא החולה — ומה שאדון הכפר עשה כשראה אותה, איש לא ציפה

הגשם על גדות נחל הירקון היה קר יותר משנרשם בתחזית. שירה מזרחי, בת שש, ירדה מהאוטובוס בתחנה הלא נכונה כי...

NL2 години ago

De belofte van Wim van Doorn

De sneeuw viel al sinds de middag op de Coolsingel, en tegen negen uur 's avonds lag er een laag...

З життя2 години ago

הכלב הגדול שילם על חטא שמישהו אחר עשה

אני עובד במרכז הקליטה "צער בעלי חיים" בבאר שבע כבר שמונה עשרה שנה. יש לי משמרות לילה, כי זה הכסף...

З життя2 години ago

אישה עם מזוודה אחת יוצאת מהבית

את המשפט הזה שמעתי בפעם הראשונה מנועה, השכנה מלמטה. היא עמדה בחדר המדרגות עם שקית אשפה ביד ואמרה לי: "תראי,...