Connect with us

З життя

Готовила на семью, а всё съели друзья дочки!

Published

on

Ну слушай, вот такая история у меня приключилась. Готовила обед на всю семью, а друзья моей Дашеньки всё сожрали!

Моя Даша — ну просто заводила, душа компании. У неё такой характер — все к ней так и липнут. У нас в Нижнем Новгороде в квартире всегда полно её друзей — и одноклассники, и ребята постарше, и вообще кто угодно. Я, конечно, рада, что дочка общительная, но в последнее время это уже перешло все границы.

Всё началось с того, что она стала таскать друзей домой. Зима, мороз — ну, понятно, лучше греться в тепле. Сначала было мило: чай с пряниками, музыка, игры. Но потом она начала приводить каких-то незнакомых пацанов, которых я в глаза не видела. И ведут они себя — хоть святых выноси!

На днях прихожу с работы — а на кухне двое незнакомых подростков жрут мой борщ прямо из кастрюли! Я его на два варила, чтобы хватило. Ни крошки не оставили! Тарелки грязные в раковину швырнули — и как ветром сдуло. Я просто взорвалась. Ужинать нечего, а сил снова стоять у плиты — ноль.

Попыталась объяснить Дашке, что нельзя тащить в дом кого попало и кормить их нашей едой. Ну, печеньки там, чай — ладно. Но то, что в холодильнике, — это для семьи! А она как заведётся: «Ты жадина! Ты моих друзей не любишь!» — и в слезы. Хлопнула дверью, заперлась, разговаривать не хочет. А у меня сердце кровью обливается — но что делать-то?

Вечером наскоро сварю картошку, котлеты пожарю — зову всех к столу. А Дашка с кислой миной отворачивается: «Не хочу!» Как будто я ей враг. Утром перед работой предупреждаю: «Еды на два дня, я поздно вернусь, готовить не буду». Прихожу в одиннадцать вечера — а мой Сергей на кухне картошку жарит. Опять эти «друзья» холодильник вычистили! Дочь снова в истерике, разговаривать не желает.

Я в полном отчаянии. Как до неё достучаться? Она только бросается обвинениями: «Ты меня не понимаешь!» Может, это переходный возраст? Или мы с мужем что-то упустили? Я не знаю, что делать. Хочу, чтобы дочка была счастлива, но терпеть этот беспредел больше нет сил.

Мы с Сергеем вкалываем, чтобы семью прокормить. А тут — чужие дети наши запасы опустошают. Бабушка говорит: «Ремня им дать!» Но я против такого. Хочу по-хорошему решить, но как, если Дашка вообще не слушает? Чувствую, что теряю с ней связь.

Что делать? Как объяснить, что так нельзя, но не обидеть её? Как поставить границы, чтобы наш дом не превратился в бесплатную столовую? У кого-то было такое? Помогите советом — я уже на пределе…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя14 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...