Connect with us

З життя

«Я спросила про яйца для пирога, а меня назвали жадной»: Невестка решила купить свой холодильник и запретить мне есть их еду

Published

on

Бывают в жизни моменты, когда не поймёшь — то ли смеяться, то ли плакать. Вот и вчера у меня случилось такое, что до сих пор внутри всё дрожит. Задумала я пирог испечь — давно уж семью не радовала домашней выпечкой. Погода хорошая, настроение приподнятое, внучка в комнате возится. Всё приготовила, только яиц не хватает. Подхожу к холодильнику, открываю — пусто. А ведь точно были! Специально отложила, чтоб не трогали. Ан нет — исчезли.

Ну, я к невестке — может, взяла, может, куда переложила? А она как взъерепенится: «Что, для внучки яиц жалко? Она утром омлет ела!» Стою, слова вымолвить не могу. Сердце так и обрывается от обиды. Говорю: «Ну и дурёха же ты!» Да, сорвалось. Нехорошее слово, но как иначе, когда тебя в жадности обвиняют за пару яиц, которые ты сама же и купила?

А она в ответ: «Куплю себе холодильник, и пусть каждый своё ест!» Представляешь? В одной квартире, под одной крышей, да с разными холодильниками? Это уже не семья — коммунальная квартира какая-то. И всё из-за чего? Из-за того, что я — мать да бабушка — осмелилась спросить про пропавшие яйца.

Молодость моя прошла, живу скромно, без излишеств. Эта двушка — всё, что у меня есть. Досталась с трудом, чудом даже. На пенсию живу, каждую копейку берегу. На рынок хожу — там подешевле, по акциям продукты беру. А молодым, как они говорят, «некогда». Работают, устают — понимаю. Сын с утра до ночи пашет, чтоб семью хоть как-то на ноги поставить. На отдельное жильё пока не надеяться. Снимать — дорого, ипотека — не потянуть. Вот и живём вчетвером: я, сын, невестка да внучка Машенька. Стараюсь не мешать, даже радуюсь, что не одна.

Но жить вместе — это не только общий холодильник и туалет. Это уважение. Понимание, что старик — тоже человек, у него есть свои нужды, привычки и, прости Господи, право хоть иногда пирог испечь. А тут — скандал на пустом месте. Да не впервой уже: то сковородку не там оставят, то кастрюлю мою заберут, то продукты слопают, которые я на ужин припасла. Молчала, терпела. А тут не сдержалась. Потому что дело не в яйцах, не в холодильнике и даже не в пироге.

Дело — в отношении. В той горечи, когда всю жизнь отдавал, заботился, кормил, растил, а тебе потом заявляют, что ты «жадный». А ведь я их сама к себе позвала, не выгоняла, не отворачивалась. Квартиру поделила, всё общее, живём как можем. А теперь мне предлагают: ешь отдельно, живи отдельно, и вообще не высовывайся.

Понимаю, поколения разные. У них свои порядки, у меня свои. Но семья — это не про раздельные холодильники. Не про то, кто что съел. Это про уважение, заботу и благодарность. Я не требую почитания. Но услышать в свой адрес, что я жадина — больно. До слёз.

Теперь вот думаю: ладно уж. Пусть едят что хотят. Не останется — сарайскую кашу сварю. Вместе ужинать? Пусть без меня. Только запомните: не потому, что я обиделась или скупая. А потому что вы сами этого захотели. А я… я просто сделаю выводы. И запомню.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + один =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Я принесла сину домашню їжу, але він зачинив двері переді мною — вплинула його дружина

Я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій ранку, а він захлопнув двері прямо перед моїм носом. Я впевнена...

З життя2 хвилини ago

Зрада онлайн: таємниця родички

Зрада в мережі: таємниця невістки Мене звати Оксана, і моє сердце розривається від болю. У нашому затишному містечку над Дніпром...

З життя60 хвилин ago

Свекровь вирішила встановлювати правила в моєму домі, але я показала, хто тут головна

Щоденник Так склалося, що довелося впустити до своєї оселі свекруху. Не тому, що цього хотіла. Просто чоловік у мене золотий...

З життя1 годину ago

Я принесла сніданок, але син затряс дверима — дружина знову вплинула на нього

Колись у світанку, о сьомій годині ранку, я прийшла до сина з домашньою їжею, а він захлопнув двері перед моїм...

З життя1 годину ago

Свекруха вирішила диктувати свої правила в моєму домі. Я нагадала їй, хто тут господиня

Колись моя свекруха вирішила, що саме вона буде встановлювати порядки у МОЄМУ домі. Та я нагадала їй, хто тут справжня...

З життя2 години ago

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось після 35 років шлюбу…

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось… Після 35 років шлюбу Звати мене Соломія Павлівна, мені шістдесят два. Моєму чоловіковому Євгену...

З життя3 години ago

Сім ранку, домашня їжа і зачинили двері: чому я впевнена в ролі невістки?

Сьогодні вранці я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій годині, а він захлопнув двері перед моїм носом. Я...

З життя4 години ago

Свекруха грається з дитиною, а я лишаюсь з хатніми справами та посмішкою

Свекруха приходить, пограється з дитиною — та й іде задоволена. А я — готуй, прибирай, усміхайся… Коли я прочитала статтю...