Connect with us

З життя

Я забочусь о тебе, но почему ты меня ненавидишь?

Published

on

Моя жизнь в маленьком поселке под Воронежем — это бесконечный сериал, но без хеппи-энда. Я, Людмила, вот уже сколько лет делю кров со своей свекровью, Агнией Петровной, которая мастерски превращает мои будни в жанр «ужасы». Сегодня чаша терпения переполнилась, и я выдала вопрос, копившийся годами: «Ну за что ты меня так?!» В ответ — молчание, ледяное, как сибирская зима, и взгляд, от которого мурашки по спине.

В тот день я, как обычно, вела бой с домашним хаосом: пропылесосила, вымыла полы до зеркального блеска. И тут Агния Петровна с видом победителя рассыпает крошки от пряника прямо на мой свежевылизанный паркет. Стою, как памятник, — это же надо так тонко подколоть!

— Мам, ну ты специально?! — чуть не пискнула я, сжимая тряпку.

Она даже бровью не повела:

— Ничего, подотрешь! Не развалишься!

И с довольной ухмылкой уткнулась в газету «Вестник пенсионера», которую знает наизусть. Я, стиснув зубы, собрала крошки, но внутри всё бушевало, как февральская вьюга. Вышла в сад — хоть лопатой махать, а то с ума сойду от этой атмосферы.

А вечером, когда нервы уже сдали, я выдала:

— Да за что ты меня ненавидишь?! Я тебе и борщ, и белье, и пуговицы пришиваю! Даже моя Аленка тебе помогает! Ну что я тебе сделала?!

Ответом был взгляд в стену, будто я прозрачная. Рыдать хотелось, но я сглотнула комок в горле и пошла стирать.

Моего мужа, отца Аленки, не стало много лет назад. Дочке тогда восемь стукнуло. И вот Агния Петровна, едва гроб в землю опустили, заявила:

— Будешь тут жить! А то люди подумают, будто я тебя на мороз выгнала.

Куда мне было деваться? У родителей сестра с двумя детьми ютилась — нам там и места-то не нашлось. Я наивно думала, что со временем свекровь смягчится. Но нет. На людях — «ах, какая у меня сноха золотая», а дома — «руки-крюки, мозги — опилки».

— Да кому ты такая сдалась?! — орала она. — С ребёнком на шее! Живешь у меня — и радуйся! Дом тебе оставлю, но если хоть раз ослушаешься — племянникам всё перепишу!

Я боялась. Терпела. Ради Аленки. А Агнии Петровне хоть бы что — в девяносто лет бодра, как огурчик, пенсию на деликатесы спускает.

Теперь Аленка заканчивает институт и скоро выйдет замуж за хорошего парня. Уедут они в его квартиру, и я хоть порадуюсь за нее. Но вот себя-то как жалко! Всё отдала — а взамен? Тыкву на Хэллоуин делают добрее. Где взять силы, чтобы выбраться из этого болота?..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 4 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Нова дружина с двома дітьми перетворила моє життя на щоденний кошмар

Ось уже третій рік я живу, наче у нескінченному сні, з якого не можу прокинутися. Все почалося того дня, коли...

З життя14 хвилин ago

Я не служниця для родичів чоловіка

Коли свекруха, Оксана Іванівна, вийшла на хвилинку з кухні, мій свекор, Микола Петрович, повернувся до мене й наказав: «Софійко, йди...

З життя15 хвилин ago

Мій секрет про зарплату образив чоловіка, і він виїхав до мами.

Я вирішила не казати чоловікові, що почала заробляти більше. Він образився, зібрав речі та поїхав до своєї матері. Коли я...

З життя1 годину ago

Мій секрет про новий дохід розлютив чоловіка, і він вирушив до мами.

Я вирішила не казати чоловікові, що почала заробляти більше. Він образився, зібрав речі та поїхав до своєї мами. Коли я...

З життя1 годину ago

Новий початок з наставником

Новий етап з Миколою У мене свій будинок — просторий, із садом, де цвітуть вишні, та верандою, де так затишно...

З життя1 годину ago

Свекруха з племінником: ранковий візит, що перевернув моє життя

У сні, що був схожий на яву, у сьомій ранку пролунав дзвінок у двері — свекруха з племінником вриваються у...

З життя1 годину ago

Мені 70. Я зовсім одна і тягарем для дочки.

Мені сьогодні сімдесят. Я самотня, як підліток у пустому дворі. Стала тягарем для власної доньки. — Донечко, приїдь увечері, прошу…...

З життя2 години ago

Обіцяли розкішне житло для нашого сина, але це виявилося обманом

Свати на заручинах весь час твердили, що наш син переїжджає до палацу — та їхні обіцянки виявилися брехнею. У невеликому...