Connect with us

З життя

Я зібрався і пішов: вона принижувала мене на людях!

Published

on

Вирушив я зі своєї хати! Вона принижувала мене перед іншими!

Кохання, що перетворилося на розчарування
Кажуть, що доля інколи дає нам ще один шанс.

Щоб ми могли виправити помилки, яких припустилися раніше.

Щоб не повторити давніх дурниць.

Та я тоді ще не здогадувався, що декотрі уроки варто засвоїти повторно.

Я зустрів її прохолодного осіннього вечора в парку.

Самотня лавка, у вухах – вокал Сінатри.

Я насолоджувався мелодіями й осінньою палітрою, коли до мене підійшла дівчина.

– Можна сісти? – спитала вона.

– Звісно, – відповів я.

Ми обидва слухали Сінатру.

Це було перше з багатьох, що нас поєднувало.

Ми почали розмовляти й не змогли зупинитися.

Через два місяці я вже жив у неї.

Я був впевнений: це – та сама.

Але рідко казка буває безхмарною.

Тиранія чистоти
Спочатку це були дрібниці.

Вона могла зітхнути, побачивши чашку на столі.

Витерти пил на бездоганно чистій полиці.

Одного разу я почув її роздратований голос:

– Чому ти не складаєш рушники правильно?

Я засміявся.

Але потім зрозумів – вона не жартує.

Щодня вона відкривала для себе нові «проблеми».

Ось постіль не так застелив.

Чи взуття не рівно стоїть.

Чи я неправильно ріжу хліб.

Я намагався.

Але навіть дві крихти на столі могли викликати у неї гнів.

Мені ставало все важче дихати в цьому домі.

Та я терпів.

Я любив її.

Остання крапля
Якось ми запросили друзів.

Я крутився на кухні, сервірував стіл, допомагав.

А вона…

Перед товаришами розмовляла зі мною, як зі слугою.

– Принеси те!
– Подай це!
– Не стій без діла!

Вона навіть не дивилася на мене.

Тільки роздавала накази.

Гості сміялися.

А в мене всередині все кипіло від злості.

Але я мовчав.

Я терпів.

Коли всі розійшлися, я мовчки зібрав свої речі.

Спокійно.

Я не влаштовував сцен.

Просто пішов до дверей.

Вона схопила мене за руку.

– Не йди, – сказала вона м’яким голосом.

Але коли я не зупинився, вона стиснула пальці сильніше.

Занадто сильно.

Я відчув біль.

Тоді я вирвався.

І побачив у її очах щось… страшне.

Тільки тоді я зрозумів: я ніколи не був тут коханим.

Я був лише зручним.

Я вийшов і захлопнув двері.

Повторення, але без помилок
Минуло три роки.

Я жив у іншій країні, гуляв парком і слухав “Чистий четвер”.

Болгарська музика нагадала мені про дім.

І раптом хтось спитав:

– Це найболгаріше місце в цьому парку?

Я обернувся.

Він розмовляв болгарською.

Я засміявся.

– Сьогодні – так.

Ми заговорили.

І знову – не могли зупинитися.

Я не помітив, як промайнув час.

Ми гуляли, розмовляли, сміялися.

А потім…

Потім ми почали зустрічатися.

Я знову відчув кохання.

Та на цей раз – інше.

Спокійне.

Чесне.

Без грубості.

Без постійних придирок.

Тінь минулого
Колись я почув від нього:

– Ти розлив воду… Обережніше.

Я напружився.

Всередині весь зжимався.

Я очікував, що він почне кричати.

Але він просто усміхнувся.

– Просто витри, нічого страшного.

І тоді я зрозумів.

Я все ще жив у страху.

Страху перед минулим.

Але тепер все було інакше.

Ця історія не повторювалася.

Більше не було принижень.

Більше не було болю.

Було лише кохання.

І вперше за багато років я відчув – я вдома.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 9 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Право на власний шлях

Ясний промінь сонця пробився крізь завіси, освітивши напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити холод, що...

З життя4 години ago

Після втрати чоловіка я відвернулась від його сина — через 10 років дізналася гірку правду

Я досі пам’ятаю той ранок, коли задзвонив телефон. Номер лікарні. Серце впало ще до того, як я взяла трубку. «Пані...

З життя4 години ago

Жених зрозумів, що став чоловіком, дав ключі братові, а вона вирішила вигнати наречену з кімнати

— Ого, а ти хто? — почувся низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї оселі. — Власне,...

З життя7 години ago

– Яке чудове місце! Син, оформлюй його на себе! – Свекруха намагається забрати мою квартиру

Оксана застигла, почув слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із глухим гуркотом впав на підлогу веранди. Уламки розлетілися в...

З життя8 години ago

Колишній тесть…

Олена замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй....

З життя10 години ago

– Ми з вашим чоловіком любимо одне одного і скоро одружимось, – оголосила незнайомка. – Тож збирайте речі та йдіть з нашого дому!

— Ви — Олеся? Дружина Ярослава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі...

З життя11 години ago

На святкуванні дня народження чоловіка син вказав на гостю та закричав: “Це вона! На ній та спідниця!

За кілька днів до мого дня народження я рилась у шафі на горі. Миколка благав мене дати йому пікнікову ковдру...

З життя14 години ago

Малюнок Сина Вирвався В Увагу Поліції — І Розпочалося Розслідування

**Щоденниковий запис** Спочатку мені здалося, що це просто милий, звичайний момент. Мій шестирічний син, Богдан, останнім часом захоплювався малюванням –...