Connect with us

З життя

Як я за три години діагностувала собаці п’ять смертельних хвороб, посивіла, оплакала і поховала

Published

on

Як я за три години поставила собаці п’ять смертельних діагнозів, посивіла, оплакала, поховала… А потім відчинилася ветеринарна клініка.

Історія з щасливим кінцем.

Гектор розбудив мене серед ночі протяжним завиванням.

Треба сказати, що у доберманів інколи трапляються легкі напади співу. Вони можуть виконати ля-бемоль о третій годині ночі просто так, від нудьги. Але частіше від проблем зі шлунком, звісно. А ця штука — взагалі особливість породи.

Тому я не дуже здивувалася звукам собачої арії і, все ще бачачи сон, стала звично вдягатися в спортивний костюм.

Зі словами “йдемо, йдемо, не плач” я відкрила праве око.

І жахнулася.

Картина, що постала переді мною, більше нагадувала екранізацію бюджетного хоррору — на мене дивилася паща, залита білою піною.

Піна була всюди: на підлозі, килимах, диванах.

Сказ! Першою справою подумала я, незважаючи на те, що собака щеплена. Але вакцина, звісно, була прострочена — подумала я другим. Бо ніщо не може стати на заваді аніної параної.

Далі за списком у мене були — піроплазмоз (захворювання, викликане укусом кліща) і отруєння щурячою отрутою.

Від кліщів Гектор був оброблений, а звідки в моїй уяві взялася отрута, взагалі незрозуміло.

Але до ранку ми дожити не планували.

У стані повного відчаю я диктувала прекрасному ветеринару Лесі симптоми наближення до смерті.

Леся, стомлена, так прониклася моїми риданнями, що направила нас до клініки на іншому кінці міста. Бо, за моїми описами, її кабінет просто не впорається. Там немає сучасного обладнання для таких жахливих випадків.

Чи треба казати, що на відкриття клініки я вже чекала на корвалолі. Періодично витираючи агонію піни з пащі, я думала, як донести п’ятдесятикілограмову вмираючу собаку до машини.

На диво Гектор пішов сам. Добралися ми дуже швидко. Вибачаюся перед постом поліції, повз якого ми промчали, як вітер.

На вході в клініку нас чекала команда в рукавичках і зі скальпелями. Жартую, але було видно, що до нашого приїзду готувалися. Чутка про добермана зі сказом, піроплазмозом і укусом чорної мамби дійшла раніше за нас.

Прийом тривав п’ятнадцять секунд. Десять із них ми вмовляли Гектора “відкрити ротик”. Протягом решти п’яти, ветеринар Світлана з віртуозністю фокусника дістала з собачої пащі шматок дерева.

Заноза.

Гриз гілочку, той бобер.

З моторошним діагнозом “стороннє тіло в ротовій порожнині” нас відпустили.

І поки я змивала піну і корвалол із підлоги, доберман заснув, поклавши голову на журнальний столик. Утомився, смертельно хворий 😊.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × п'ять =

Також цікаво:

З життя37 секунд ago

Відкриті вікна

Незакриті вікна Олена вперше за багато місяців почула свій власний голос. Він звучав хрипло, натягнуто, наче пробився крізь шар пилу,...

З життя40 хвилин ago

Ніби порожньо, але має велике значення

Ніби порожньо, але означає багато Віра їхала у автобусі №73, що пробирався крізь засніжений Чернігів. Вмостилася біля вікна, впіймала поглядом...

З життя46 хвилин ago

Понедельник: Начало пути к себе

**Обретение себя в понедельник** В тот понедельник Света проснулась слишком рано. Не из-за будильника, не из-за шума — просто открыла...

З життя49 хвилин ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя60 хвилин ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя1 годину ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя1 годину ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя1 годину ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...