Connect with us

З життя

Як Нінка планувала своє весілля

Published

on

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась
Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина ж у всім ладна, розумна, красива. І праця добра — ветлікарем у великому фермерському господарстві. Мабуть, все тому, що Оленка приїжджа. І, та що кривити душою, відрізнялась вона від місцевих баб.

— Якби Оленка свою корону трохи подвилила, дивись би, то й чоловічок у хаті вже був би. Ну і справді, добрих тепер день з ліхтарем не знайдеш, але хоч якась мужицька душа така,— почала Ярина Гнатівна розмову серед бабусь, що зібрались вечором на колоди посидіти. Вона завжди перша обговорювала усі події та людей в селі. Тут про все вона знала раніше, ніж воно відбувалось.

Та у неї завжди був суперник — Соломія Іванівна. Дружили вони з молодості, і стільки ж сперечались. Якщо Соломія говорила біле, то Ярина аж синіла, доводячи, що чорне.

Усі баби одразу повернулись до Соломії Іванівни, чекаючи продовження комедії. Та й не примушувала чекати.
— Тобто це які ж такі новини? Щоб у хаті смерділи калпаками, аби тільки хлопа було? Та годі вже, жінки! Та що від чоловіка треба? Нехай лише запашок розносить, а працювати жінка буде? Тьху, краще вже з короною хапатись!

Ярина Гнатівна навіть червона стала.
— Так що ти теребеш, теребеш, не розуміючи? Жінці треба з чоловіком жити! Щоб чоловік у домі був!
— Ну да? А мені поясни, нашо він? Сама ж кажеш — мужики залишились тільки такі собі! Навіщо він? Годувати його?

Ярина Гнатівна не витримала, схопилась.
— Ой бо дурна баба! А дитину народити треба?
— Це ти дурна баба! Дитину народити, а потім усю тягати цього мужика? Чи не легше в місто махнути, нормального, гарного знайти, та цієї самої дитини й забажати! І не годувати сякого дармоїда-питуна, а жити для себе?

Баби аж охнули. Завжди найгостріші сварки в подруг були через моральні питання. Раз так посварились, що місяць не розмовляли. Навіть на колоди не виходили. Тоді бабам ну дуже нудно було. А справа в тім, що у Ярини Гнатівни був один чоловік, що його вже хоч двадцять років немає, а у Соломії Іванівни — три, і тепер до неї ще Василь-цегляр заходив, пропонуючи господарства звести докупи. Соломії Іванівні самій за сімдесят, а цеглярю ледь не вісімдесят, а нічого собі.

Тож думки у подруг на цю тему були протилежними.
І зараз все мало скінчитись страшною лайкою, коли б не з’явився сам об’єкт суперечки.

— Здоровенькі були, дівчатка!
Олена зупинилась і дивилась на бабусь із посмішкою.
— Здорова була, Оленко! Та то з міста?
— З Києва, Соломіє Іванівно. Я, до речі, привезла краплі від бліх, то кажіть, у кого коти сяк-так, зайду, накрапаю.
— Ой, Оленко, в котів бліхи то положено мати!
— Ну що ви, Ярино Гнатівно. Тепер такі краплі — один раз накрапав, і півроку свого пухнастика з ліжка не проганяй.
Тоді знову озвалась Соломія Іванівна. Дивлячись зверхньо на подругу, каже:
— Оленко, дякую, до мене зайди. Я, на відміну від деяких темних людей з минулого століття, розумію, як це корисно. А на таких не звертай уваги, не дивуюся, якщо вони й миються в лазні лугом.
І Соломія Іванівна затремтіла від сміху. А Ярина Гнатівна аж почервоніла від злості.
Олена посміхалась. За шість років життя в селі вона звикла, що особистого життя тут немає й бути не може — тільки громадське. Спершу переживала, ображалась, а потім зрозуміла — це звичайнісінький порядок речей. Треба сумувати, якщо про тебе нічого не чутно — отоді ти пусте місце
Олена витягла з кишені телефон і набрала маму: “Знаєш, мам, таки заведу собі ще одного поросенка та гусей, а от цим шляхетним панам хай мама сама вибирає сину наречену у своєму міському королівстві.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя1 годину ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя2 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя3 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя4 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя5 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя5 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя6 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...