Як же важко…

Як же боліло…
Соломія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Богдан. Марічка скоса глянула на Соломію, даючи зрозуміти, що розмова важлива і що їм не до нього. Голова Богдана зникла за зачиненими дверима.

Через десять хвилин Соломія завершила дзвінок і поклала телефон.

— А до тебе Богдан заходив, — сказала Марічка.

— Чому до мене? Може, до тебе? — спалахувала Соломія.

— Я заміжня. Хіба ти не помічаєш, як він на тебе дивиться?

— Як? — Соломія підняла голову над монітором.

— Зацікавлено, — кокетливо відпов— І що ж тобі заважає дати йому шанс? — усміхнулась Марічка, а в душі Соломії знову заворушилась надія.