Connect with us

З життя

Як знайти вихід зі складного становища

Published

on

Ох, слухай, таке трапилося…

На літні канікули Оксана з чоловіком відвезли дітей у село, що недалеко від їхнього міста. Навідували їх що вихідних, іноді вона їхала сама. Село за сім кілометрів, тож Оксана могла в пятницю ввечері після роботи сісти на автобус, якщо Іван у вихідні працював.

Можливо, вона б і не їздила так часто, але по-перше, сумувала за дітьми, а по-друге, батько після інсульту, і хотілося допомогти матері з городом. У цю пятницю зібралася їхати одразу після роботи.

Ваню, я одразу до дітей у село, тож їж тут без мене, у холодильнику все є. А в неділю приїжджай за мною, у тебе ж вихідний, дивно, що в суботу працюєш

У нас там повний завал, буркнув чоловік. Шеф сказав, що заплатить.

Оксана працювала головним бухгалтером у офісі, у пятницю поспішала закрити звіт, так поспішала, що через цю метушню зробила помилки і так і відправила його начальству у область.

У суботу після обіду задзвонив її керівник, Василь Миколайович.

Оксано, що ти там наплутала зі звітом? Мені дзвонять згори й лаються, негайно виправляй, інакше позбавишся премії.

Я в селі, Василю Миколайовичу, може завтра він не дав їй договорити.

Мене не цікавить, де ти, виправляй! кричав він так, що поруч стояла її мати.

Добре, зараз поїду.

Ой, доню, хто це так кричить?

Мій начальник. Щось я там накосячила зі звітом, поспішала вчора. Гаразд, треба їхати, прямо в офіс заїду. Терміново йому, бач

Попрощалася з тринадцятирічним сином і десятирічною донькою.

Ну все, дітки, до наступних вихідних.

Приїхавши до міста, пішла прямо в офіс, подзвонила охороні, щоб відкрили, ввімкнула компютер і сіла виправляти звіт. Передивившись уважно, нарешті побачила дві помилки, і навіть сама здивувалася.

Як я могла таке пропустити? Це ж очевидно! Мабуть, там теж здивувалися. Все через цю метушню, поспішала на автобус.

Вже був вечір, вона знову відправила звіт, закрила офіс і пішла додому.

Іван скоро має прийти з роботи, ось здивується, що я вже вдома, думала вона, йдучи повільно. Дивно, раніше він у вихідні не працював, і взагалі останнім часом якийсь інший. Телефон з рук не випускає, задумливий, іноді злий. Треба з ним поговорити, дізнатися. Якраз дітей немає, можна й поспілкуватися.

Підійшовши до будинку, дістала ключі з сумки, підняла голову й побачила світло на кухні.

Отже, Ваня вже вдома!

Піднімаючись на третій поверх, їй чомусь стало неспокійно. Підійшовши до дверей, почула романтичну музику, яку чоловік не любив, коли вона вмикала.

Це було дивно. Двері відчинила обережно, у коридорі натрапила на чужі сандалі, знайомі, але чиї не могла згадати.

Поклала ключі й сумку на тумбочку, заглянула у кімнату, де горів світильник, пройшла у спальню нікого. Лише грала музика.

Повернулася до балкона й побачила два силуети оба курили.

Надька, це Надька! пройшло в голові. Так, сандалі її. Їй стало погано, це була її подруга.

Що вона тут робить? Останнім часом Надя часто заходила до них у гості, коли Оксана була вдома. Втрьох пили чай, іноді вино. Оксану затрясло, вона тихо підійшла до балкону.

Ваню, коли ти вже скажеш Оксані про нас? почула вона голос подруги.

Чоловік, схоже, не був радий цьому питанню.

Надь, ми ж домовилися не поспішати. Я ще сам не вирішив

Крізь завісу Оксана побачила, що чоловік у трусах, а подруга в його сорочці.

Ну і коли ти вирішиш?! раптом не втрималася й гучно вигукнула Оксана, розсуваючи штору.

Чоловік від несподіванки впустив цигарку, а Надя скрикнула мабуть, впала на ногу.

А ти чого приперлася? Ти ж мала завтра приїхати! закричала Надя. Навіть добре, що побачила.

Оксана оніміла від такої нахабності, але не заплакала.

Окс, ну хоч би подзвонила, тихо промовив Іван.

Тепер я маю додому дзвонити? відповіла вона зі злості.

Надя дивилася на неї викликаюче, без сорому. Але тут Іван сказав:

Одягайся і йди.

Вона невдоволено хмикнула, одяглася й вийшла, грюкнувши дверима.

Окс, вибач, Надька це ніщо серйозне, просто від нудьги. Я ж не збираюся йти з сімї.

А ти вважаєш, що у нас ще є сімя?

Окс, не починай. Ну буває таке у чоловіків. А взагалі, ти й сама винувата. На кого ти стала схожа? Не доглядаєш за собою, не одягаєшся, як раніше. А я чоловік, мені хочеться краси. Раніше їздили у відпустку, а зараз?

А зараз згадай, що у нас діти, що мій батько після інсульту, і я ма

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Meant Well, But It All Went Wrong

**The Best of Intentions** *”Yes, I know youre not obliged! But hes your own flesh and blood! Would you really...

З життя4 години ago

On the Anniversary of the Tragedy, She Saw Wolves in the Snow. What She Did Next Was Nothing Short of a Miracle…

5th February Today marks the anniversary again. I suppose I knew, even before I set off, that the blizzard would...

З життя6 години ago

The Final Dance

The Last Dance I stood in the doorway of the ward, hesitating to enter. My shoulders instinctively hunched upan old...

З життя6 години ago

Imaginary Friend

Imaginary Friend For the third day running, a crowd of pupils clustered around Alice. Shed gained a reputation at school...

З життя7 години ago

The Unfinished Book

The Unfinished Book “Right then, Jane, Im off! No need to see me out. Ill be back late! Dont forget...

З життя8 години ago

Ever since Toby lost what he cherished most, he refused to enter his kennel. Now he slept out on the bare ground, ate almost nothing, and barely acknowledged his one remaining friend, Simon…

Ever since Charlie lost what he cherished most, he never set foot in his kennel again. Now he slept on...

З життя9 години ago

When My Neighbour Knocked on My Door at Ten in the Evening, He Was Holding a Mysterious Key

10pm. I was alone in the kitchen, washing up after what felt like an endless day. All I wanted was...

З життя9 години ago

A Chance Discovery Unveils a Secret That Had Been Hidden for Years!

Do you ever think fate has a way of upending everything you thought you knew? Sometimes its the smallest thing...