Connect with us

З життя

Як знайти вихід зі складного становища

Published

on

Ох, слухай, таке трапилося…

На літні канікули Оксана з чоловіком відвезли дітей у село, що недалеко від їхнього міста. Навідували їх що вихідних, іноді вона їхала сама. Село за сім кілометрів, тож Оксана могла в пятницю ввечері після роботи сісти на автобус, якщо Іван у вихідні працював.

Можливо, вона б і не їздила так часто, але по-перше, сумувала за дітьми, а по-друге, батько після інсульту, і хотілося допомогти матері з городом. У цю пятницю зібралася їхати одразу після роботи.

Ваню, я одразу до дітей у село, тож їж тут без мене, у холодильнику все є. А в неділю приїжджай за мною, у тебе ж вихідний, дивно, що в суботу працюєш

У нас там повний завал, буркнув чоловік. Шеф сказав, що заплатить.

Оксана працювала головним бухгалтером у офісі, у пятницю поспішала закрити звіт, так поспішала, що через цю метушню зробила помилки і так і відправила його начальству у область.

У суботу після обіду задзвонив її керівник, Василь Миколайович.

Оксано, що ти там наплутала зі звітом? Мені дзвонять згори й лаються, негайно виправляй, інакше позбавишся премії.

Я в селі, Василю Миколайовичу, може завтра він не дав їй договорити.

Мене не цікавить, де ти, виправляй! кричав він так, що поруч стояла її мати.

Добре, зараз поїду.

Ой, доню, хто це так кричить?

Мій начальник. Щось я там накосячила зі звітом, поспішала вчора. Гаразд, треба їхати, прямо в офіс заїду. Терміново йому, бач

Попрощалася з тринадцятирічним сином і десятирічною донькою.

Ну все, дітки, до наступних вихідних.

Приїхавши до міста, пішла прямо в офіс, подзвонила охороні, щоб відкрили, ввімкнула компютер і сіла виправляти звіт. Передивившись уважно, нарешті побачила дві помилки, і навіть сама здивувалася.

Як я могла таке пропустити? Це ж очевидно! Мабуть, там теж здивувалися. Все через цю метушню, поспішала на автобус.

Вже був вечір, вона знову відправила звіт, закрила офіс і пішла додому.

Іван скоро має прийти з роботи, ось здивується, що я вже вдома, думала вона, йдучи повільно. Дивно, раніше він у вихідні не працював, і взагалі останнім часом якийсь інший. Телефон з рук не випускає, задумливий, іноді злий. Треба з ним поговорити, дізнатися. Якраз дітей немає, можна й поспілкуватися.

Підійшовши до будинку, дістала ключі з сумки, підняла голову й побачила світло на кухні.

Отже, Ваня вже вдома!

Піднімаючись на третій поверх, їй чомусь стало неспокійно. Підійшовши до дверей, почула романтичну музику, яку чоловік не любив, коли вона вмикала.

Це було дивно. Двері відчинила обережно, у коридорі натрапила на чужі сандалі, знайомі, але чиї не могла згадати.

Поклала ключі й сумку на тумбочку, заглянула у кімнату, де горів світильник, пройшла у спальню нікого. Лише грала музика.

Повернулася до балкона й побачила два силуети оба курили.

Надька, це Надька! пройшло в голові. Так, сандалі її. Їй стало погано, це була її подруга.

Що вона тут робить? Останнім часом Надя часто заходила до них у гості, коли Оксана була вдома. Втрьох пили чай, іноді вино. Оксану затрясло, вона тихо підійшла до балкону.

Ваню, коли ти вже скажеш Оксані про нас? почула вона голос подруги.

Чоловік, схоже, не був радий цьому питанню.

Надь, ми ж домовилися не поспішати. Я ще сам не вирішив

Крізь завісу Оксана побачила, що чоловік у трусах, а подруга в його сорочці.

Ну і коли ти вирішиш?! раптом не втрималася й гучно вигукнула Оксана, розсуваючи штору.

Чоловік від несподіванки впустив цигарку, а Надя скрикнула мабуть, впала на ногу.

А ти чого приперлася? Ти ж мала завтра приїхати! закричала Надя. Навіть добре, що побачила.

Оксана оніміла від такої нахабності, але не заплакала.

Окс, ну хоч би подзвонила, тихо промовив Іван.

Тепер я маю додому дзвонити? відповіла вона зі злості.

Надя дивилася на неї викликаюче, без сорому. Але тут Іван сказав:

Одягайся і йди.

Вона невдоволено хмикнула, одяглася й вийшла, грюкнувши дверима.

Окс, вибач, Надька це ніщо серйозне, просто від нудьги. Я ж не збираюся йти з сімї.

А ти вважаєш, що у нас ще є сімя?

Окс, не починай. Ну буває таке у чоловіків. А взагалі, ти й сама винувата. На кого ти стала схожа? Не доглядаєш за собою, не одягаєшся, як раніше. А я чоловік, мені хочеться краси. Раніше їздили у відпустку, а зараз?

А зараз згадай, що у нас діти, що мій батько після інсульту, і я ма

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + 7 =

Також цікаво:

DE9 хвилин ago

Der Kühlschrank von Frau Brandt

Ich fahre seit sechzehn Jahren durch Duisburg mit meinem Kastenwagen, auf dem "Heizung-Sanitär Kowalski" steht — mein Name ist aber...

DE44 хвилини ago

Die Werkstatt in der Sonnenallee, die keiner mehr betrat

Am Montag nach dem Anschlag stand ich noch immer vor dem Rolltor, das ich seit zwölf Jahren jeden Morgen um...

UA2 години ago

Мій рахунок за квартиру діда

Мене звали Тарас Ковальчук, мені було дев'ятнадцять, коли я дізнався, що батьки тихенько зняли з мого рахунку сто двадцять тисяч...

UA2 години ago

Троянда за вісім гривень на цвинтарі

Я замовила панахиду по Мирославу за тиждень до річниці й попередила дітей за місяць — щоб точно не забули, щоб...

DE4 години ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE4 години ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE4 години ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...

UA5 години ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...