Connect with us

З життя

Якось вийшло незручно

Published

on

Це було дуже незручно…
— Як то я його дружина?
— У самому прямому сенсі. Принаймні, юридично — можу навіть штамп у паспорті показати. Свідоцтво, звісно, із собою не взяла, — промовила жінка, тримаючи одну руку на великому животі.

***

— Доню, наступного тижня їду на заробітки, там зв’язок поганий, тож не загуби мене, — сказав Олексій Петрович.
— Про кота не хвилюйся, приїду, нагодую, лоток поміняю, — буркнула Даринка, не відриваючи очі від телефону.
— Щодо кота… — завагався Олексій Петрович, — Не переймайся, донечко. Нащо тобі торочитись у інший район, ще й після роботи? Сусідка зі сходів допоможе — я її добре знаю. Буде заглядати до Мурчика.
— Ти якийсь дивний, тату, — засміялась Даринка. — Твоя сусідка, виходить, справжня альтруїстка? І кота нагодує, і молоко купить, і ліки принесе. Щасливчик!
— Так, щасливчик…

Олексію Петровичу стало соромно, що він знову бреше доньці. Він нахмурився, силкуючись не видати хвилювання. «Вона нічого не здогадується, просто жартує», — подумав він.

…Олексій Петрович із матір’ю Даринки розлучилися сім років тому. Мирно, без скандалів — просто кохання минуло. Поговорили з донькою, і з чистою совістю подали на розлучення. Даринка спокійно прийняла рішення батьків, але за умови, що сімейні свята вони святкуватимуть разом. Так і жили.

— То я, виходить, твоя сусідка? — лукаво усміхнулась Олена.
— Ну… іншого не придумав, — сором’язливо опустив очі Олексій Петрович.
— Так, назвати мене дружиною — неймовірно складно, я розумію.
— Лено, не ображайся.
— Я доросла жінка, Олечку. Але доки ми гратимемо в цю велику таємницю?
— Не знаю… Лено, а раптом вона не зрозуміє? Пам’ятаю, як вона маленькою боялась, що один із батьків піде. Часто питала: «Ви мене не покинете?». А зараз відчуваю, ніби зраджую її.
— Слухай, я не втручаюсь у ваші стосунки, але через два місяці в тебе вже буде дві доньки. І рішення треба приймати чоловіче. Зрозуміло? Я не змушую тебе обирати, але як ти збираєшся ховати новонароджену дитину?
— Знайдемо спосіб! — промовив Олексій Петрович, хоча сам не знав, як.

Олексій і Олена познайомились невдовзі після розлучення. Він одразу зрозумів — вона його людина. Але зізнатися сім’ї не наважився. БояОлена обережно взяла Даринку за руку, і вони пішли до дому, де їх чекала спільна родина, про яку Олексій так довго мовчав.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − вісім =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Все спроби пояснити, доню…

Треба тобі все пояснити, доню… — Смачного! — промовила Марія, сідаючи за стіл. У кожного в родині було своє улюблене...

З життя2 години ago

Відкриття долі…

Доля… Соломія Кінець травня, а друга тиждень тримає спека. Соломія сіла у автобус і одразу пошкодувала. Годин пік – народу,...

З життя3 години ago

Моя рідна душа

Моя крихітка Оксана обожувала свого сина, дуже ним пишалася. Іноді дивувалася, що цей гарний двадцятичотирирічний чоловік — її власна дитина....

З життя4 години ago

На шляху до мрії

— Богдане, ну що в тебе не так? Ти подивись — українська мова — двійка, алгебра — кол, а з...

З життя4 години ago

Три листи без адресата

Три листи без зворотної адреси Тихо було, ані вітерка, ані шелесту листя, ані співу птахів — наче сама природа завмерла...

З життя5 години ago

Все через тебе

— Олена Миколаївно, там на дитячому майданчику якийсь незнайомий чоловік до вашої Софійки чіплявся. — Що значить — чіплявся? Марічко,...

З життя5 години ago

Тайна загадкової картини

Тайemничий образ Соломія сиділа на задньому сидінні авто й дивилася у вікно. Настрій у неї був піднесений, немов перед святом...

З життя6 години ago

Шкідлива бабуся

Зла бабуся Маріанна вийшла з таксі і чекала, доки з машини вилізе маленька Олеся. — Дякую, — подякувала водієві Маріанна,...