Який милий! – закричала шестирічна дівчинка і потягла бабусю за руку…

Не могла Юля пройти мимо, не заметив котика! З шаленим захопленням в шість років вона вхопила свою бабусю за руку і потягла за собою.
– Бабусю, подивись, який він гарний! А виглядає так, як нам подобається – справжній середземноморський типаж!
Тамара поглянула в ту сторону, куди її тягнула онука, і застигла на місці. Чоловік дійсно нагадував їм улюблений середземноморський типаж, але був сильно втомлений, як добряче настояне вино.
Зазвичай такі люди не повинні цікавити шестирічних дівчаток, до того ж Юлька вважала всіх, старших за п’ятнадцять років, справжніми старцями.
Коли чоловік зрозумів, що захоплення стосувалось його, то страшенно засоромився, трохи почервонів і навіть намагався втекти. Але поки він тільки це робив, Юлька вже привела до нього бабусю.
– Добрий день, мене звати Юля, а вас? Можна погладити його?
Лише зараз Тамара зрозуміла, що Юльку цікавить не сам мандрівник, а кіт у нього на руках. Чорний, злегка запилений кіт зливався з його темною курткою.
Чоловік розгубився і не знав, як себе вести. Швидко кілька разів моргнув і намагався оволодіти ситуацією.
– Я Олександр, а вас як звати?
Спитав він у Тамари і трохи відвернувся, намагаючись сховати кота.
– Краще кота не гладити, він зараз у стресі, ледве що упіймав його хвилин десять тому. Несу додому, тепер це буде мій улюбленець. Це ваша донька така активна?
Поглянув на Тамару. Бабуся відчула приємну хвилю, адже в свої п’ятдесят виглядала не як мама. Почути таке завжди приємно.
– Я Тамара, а ось це моя онука! Юль, не лякай котика, йому потрібно до дому! Вибачте нас, дівчинка просто обожнює темних котів, а батьки поки не погоджуються завести домашнього улюбленця.
– Зрозуміло…
Кивнув чоловік.
– Вам чому б не завести?
– Мені?
Здивовано перепитала Тамара.
– Не знаю, я котиків люблю, але більше на відстані.
– І я також…
Чоловік більше нікуди не поспішав.
– Полюбив кота з відстані. Годував і зрозумів, що він мені потрібен. Відстань? Нехай живе вдома! І, перепрошую за нескромне питання, а що за середземноморський типаж?
– А, це певний зовнішній вигляд. Ви, до речі, підходите під нього. І ваш кіт теж!
– Справді? Ніколи б не подумав…
Юльці набридло слухати всі ці розмови, їй кіт дуже сподобався! І дядько нічого – з нього навіть пісок не сиплеться, як казала бабуся про тих, хто заходив до неї.
Що ж це означає? Поки інші бабусі з онучками не розібрали, треба діяти!
– А у вас є жінка?
Не втрачала часу Юлька.
– Ні…
Чоловік відповів, навіть не замислившись.
– Дуже добре!
Зраділа Юля.
– Залиште бабусі Томі свій телефон, коли котик освоїться, ми завітаємо в гості. Вам треба обов’язково одружитися, поки пісок не посипався, а то бабуся не буде згодна.
Олександр та Тамара засміялися. Дитяча безпосередність зняла вікові обмеження і нерішучість.
– Справді, приходьте!
Поки дорослі домовлялися і обмінювалися номерами, Юлька, незважаючи на заборону, гладила кота.
І кіт був зовсім не проти!
Юлька раділа… Поки від цих дорослих почекаєш, вона виросте без кота, особливо улюбленого типу. Тому довелося знайти його самій, нехай з ним іде і дядько в комплекті!