Connect with us

З життя

Когда судьба приходит без приглашения

Published

on

Дело было поздним зимним вечером в маленьком городке под Воронежем. Муж уехал на ночную вахту, а я осталась дома с нашим двухлетним сынишкой Артёмом. Он никак не хотел спать, вертелся, просил ещё поиграть. Я, измученная уговорами, махнула рукой: ладно, пусть побегает ещё немного, а сама пошла на кухню — просто вскипятить чайник.

Не успела я даже налить воды, как из детской донесся испуганный всхлип. Я стремглав бросилась в комнату. Артём стоял посередине, его крохотное тельце сотрясалось от кашля и рыданий.

— Что случилось, родной? Где болит? — я опустилась перед ним на колени, в панике прижимая его к себе. Он молчал, только плакал ещё сильнее, а кашель становился всё сильнее, лающим.

И тут меня осенило: а вдруг он что-то проглотил? Попыталась разжать ему рот, но он сжал зубы так крепко, что даже палец не просунуть. Я не знала, что делать. Мне самой едва исполнилось двадцать, я была ещё ребёнком. Руки дрожали, сердце колотилось, как бешеное. Звала его, уговаривала, даже прикрикнула — всё без толку. Артём задыхался. Он уже хрипел и ловил ртом воздух, как пойманная рыба…

Я рванула к телефону. Набрала 03. Тишина. Ни гудков, ни голоса — только мёртвая пустота. Пробовала снова и снова — ничего. Мобильников у нас не было, жили на одну зарплату мужа и детские — хоть шаром покати. Я упала на пол, прижала сына к груди и зарыдала так, будто сама душа рвалась наружу. В голове стучало только одно: «Господи, помоги…»

Я не была неверующей, но и богомольной тоже не считалась. В церкви бывала пару раз в жизни, да и то с бабушкой. Молитв не знала. Но в тот момент заговорила с Богом — просто, по-человечески. Умоляла, чтобы кто-нибудь спас моего мальчишку.

И вдруг… в дверь постучали.

Я, как ужаленная, бросилась в прихожую. Глупо надеялась — вдруг муж вернулся. Но на пороге стоял совсем незнакомый мужчина лет сорока. Он хотел что-то сказать, но, увидев моё лицо, резко смолк.

— Что случилось? — спросил он, всматриваясь в меня с тревогой.

Я, как в тумане, выпалила ему всё, даже не приглашая зайти. Он молча выслушал, потом мягко отстранил меня и быстро прошёл в комнату. Я стояла, как вкопанная, а он уже сидел на корточках перед Артёмом, что-то тихо говорил… И произошло чудо. Мой сын успокоился, дыхание выровнялось, кашель утих. Потом мужчина разжал ладонь и показал мне маленький круглый предмет:

— Пуговица.

Я сразу поняла, откуда она. На днях, торопясь на рынок, я зацепилась за гвоздь — и оторвала пуговицу от пальто. Нашла её потом, но, видимо, не все. Одну подобрал Артём…

Мужчину звали Игорь Васильевич. Он оказался врачом «скорой» — детским реаниматологом. В тот вечер он ехал домой, но его «Жигули» неожиданно заглохли прямо у нашего подъезда. Без мобильного под рукой он решил зайти в ближайшую квартиру и позвонить знакомому автослесарю. Тогда ещё не было домофонов, а наша дверь была первой от лестницы.

И да, позвонить ему так и не удалось: как позже выяснилось, из-за аварии на станции телефоны во всём районе отключились. Но когда Игорь Васильевич, после стакана чая, который я еле уговорила его выпить, вышел к машине — та завелась с пол-оборота. Без единой попытки.

С тех пор я верю, что это не просто совпадение. Это был ответ. Это — помощь, пришедшая свыше. Теперь я хожу в храм, ставлю свечи за здравие раба Божьего Игоря и каждый раз, глядя на сына, вспоминаю, как однажды Бог вошёл в наш дом — не с громом и молнией, а просто постучал в дверь…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Краса, що зводить з розуму: жінка і її квітучий дім.

Жінка мешкала у гарному будиночку. Поруч, на клумбі, розквітали гортензії та петунії. Фіолетове розмаїття кольорів просто запаморочувало. Вона зігнула ноги...

З життя3 години ago

Помста для невірного чоловіка

Той вечір розділив життя Олесі на “до і після”. — Розумієш, Олесю, я зустрів іншу. Ми з нею ідеально підійшли...

З життя6 години ago

Пригода Чотирилапого Другаря

— Барбоску, ходи сюди швидше! — Віктор вискочив із авто й кинувся до пса, що лежав біля дороги. Але Барбос...

З життя9 години ago

Вік — лише цифра: несподіване відкриття

Григорій збентежився, коли дізнався, що дівчина молодша за нього на цілих дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Спадок в стінах дому

— Як ти наважуєшся на таке? — здивувалася донька. — Мамо, ти ж там будеш сама в цьому селі, тобі...

З життя12 години ago

Загадкова самотність пташки

Одинокая Марійка… Вже кілька тижнів Марійка спостерігала за новою сусідкою, що оселилася на першому поверсі прямо навпроти її дверей. Новину...

З життя13 години ago

Швидкий шлях додому: вечірнє бажання спокою

Оксана поспішала додому. Вже десята година вечора, так хочеться швидше потрапити додому, повечеряти та лягти спати. Сьогодні вона дуже втомилася....

З життя15 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у важкий момент.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч притулилась худа дівчинка років п’ятнадцяти, у короткій спідниці, з-під якої...