Кохання до непритомності: Коли перша хвиля зворушень накриває від першого погляду

Микола закохався. До непритомності. Коли перша задушлива хвиля накрила його від погляду на ту жінку, він вирішив, що це миттєва слабкість, яка зникне, щойно він задовольнить бажання.

Але після першого разу пристрасть вибухнула в ньому ядерним полум’ям, знищивши все навколо, крім цього почуття.

Все могло б бути нічого, та Микола на той час щасливо одружений виховував двох улюблених, довгоочікуваних донечок.

Брехати чоловік не вмів і не хотів. Об’єкт його пристрасті погрожувала відрізати його від свого тіла, якщо він не розлучиться та не одружиться з нею.

У напівнепритомному стані Микола відчинив двері рідного дому, де так тепло, затишно та радісно прожив десять років. Треба було сказати коханій жінці жахливе, зібрати валізу, обійняти дітей і втекти за… мандрівною зіркою.

Він кілька днів готувався емоційно до майбутнього кошмару. Уявляв убиту горем Соломію… істерики, сльози, докори, прокльони, благання… Налаштував себе, вже знав, як реагувати. І ступив у квартиру.

Соломія сиділа у кріслі в короткому халатику, з тоненькою цигаркою й жваво базікала по телефону. «Яка ж гарна, рідна» — мигнуло в голові в Миколи. Та все ж кинувся зтягувати з антресолей величезну валізу, грюкав дверцятами шаф, шухлядами у кабінеті… і з подивом чув, як дружина далі жартує з подругою. Нарешті, зібравши мотлох, натягнувши пальто й кепку, підійшов до дружини:

— Так… вийшло, рідна, я покохав іншу… це сильніше за мене… зрозумій… пробач… — тихо мямлив блідий Микола, а Соломія продовжувала жваво цвірінькати, наче не помічаючи трагедії.

— Я йду від тебе!! Ти що, не розумієш?! — заревів у розпачі чоловік, вкрившись холодним потом.

— Розумію, — весело відповіла Соломія, — Марічко, — промуркотіла вона в трубку, тут мій чоловік тікає до якоїсь… ну, ти знаєш. Бувай!

— Бувай, коханий, — прошепотіла Соломія на вушко збентеженому Миколі, поцілувала у щічку й захлопнула двері.

Микола довго стояв під дверима, слухаючи, як дружина обговорює з подругою дітей, сукні, серіал, вибори… усе, окрім нього.

Він залишив речі біля дверей, вийшов на вулицю й подзвонив коханці.

— Ну, що, любий?! — лускнув у трубці різкий голос, — все? Ти мій?! Чекаю!

— Не чекай, — сухо відрізав Микола, — Я не кохаю тебе. Я кохаю дружину.

Він запалив десяту цигарку, не розуміючи, як повернутися додому.

— Я все зробила, як ви казали! — зриваючись на крик, верещала Соломія у телефон психологині, — а він усе одно пішов!

— Вмийся, посміхнись, — муркотіла фахівчиня, — зараз повернеться…