Коли чоловік поїхав, а свекруха несподівано завітала в гості

Щоденник

Ненавиджу пізні дзвінки. Нормальні люди в цей час не турбують, якщо не трапилося щось надзвичайне. Тому кожного разу, коли телефон дзвонить серед ночі, я зжимаюсь і чекаю поганих новин.

Вже засинала, коли мелодія телефону чоловіка порушила тишу спальні. Він важко зітхнув і підніс трубку.

— Невідомий номер, — пробурмотів, косившись на мене.

— Вимкни звук. Якщо щось серйозне, передзвонять вранці, — буркнула я й зарилась у ковдру.

Але телефон не вгавав. Я зітхнула й відкинула покривало.

— Та візьми вже! — попросила, усвідомлюючи, що сону не буде.

Чоловік довго слухав, потім сказав, що вранці виїжджає.

— Що? — я прокинулася остаточно. — Куди?

— Вмер Женя. Серце. Його дружина дзвонила, просила приїхати. Завтра візьму відгул і поїду. От так, Женько… Ще й сорока нема… — Стас пішов на кухню.

Ранком я зібрала йому речі — свіжу сорочку, бритву. Женю знала ледве, тому не поїхала.

Пила каву, розмірковуючи, з чого розпочати день: прибрати квартиру чи перепрати штори? У жінок, як відомо, вихідних не буває. Вирішила не готувати. Три дні без їжі — навіть корисно. У крайньому випадку зроблю яєшню. А коли чоловік повернеться, приготую щось смачне.

Та моїм планам не судилося збутися. Ледве я встигла привести себе до ладу, як почула дзвінок у двері. Подумала, що сусідка, й сміливо відчинила.

На порозі стояла моя свекруха, а за нею — її другий чоловік, Семен.

— Бачу, не радий? Ми поруч були, вирішили зайти. Якщо зайнята — підемо, — ці слова вона промовила, навіть не зрушивши з місця, пильно вивчаючи моє обличчя.

Ніби коли-небудь попереджала про візити.

— Та що ви! Заходьте, — я розтягнула губи в посмішці й пропустила їх у квартиру.

— Ми не надовго, правда, Семе? — сказала свекруха, скидаючи з плечей норкову шубу.

Семен спритСемен спритко піймав шубу, а я вже знала, що цей візит перетворить мої спокійні вихідні на справжнє випробування.