Connect with us

З життя

«Котлети охолонуть — а серце ніколи не пробачить: чому мама пішла з малюком і більше не повернулася»

Published

on

На кухні пахло смаженими котлетами. Світлана спритн перевертала їх на сковороді, чекаючи того самого хрусткого золотистого кольору. Маленький Івасик тихесенько сопів у ліжечку в сусідній кімнат. День видався виснажливим — безсонна ніч, прання, прибирання, варення, знову пелюшки. І все сама.

Раптом — плач. Той самий крик, від якого у матерів тьохка серце.

— Василю, підійди до Івасика! — голосно сказала Світлана, не обертаючись, сподіваючись на реакцію чоловіка.

Тиша.

Вона кинула лопатку, залишила сковороду на плиті й кинулась до кімнати. Взяла сина на руки, пригорнула, заспокоїла. Повернувшись, відчула — котлети підгоріли. Гіркий запах розійшовся кухнею.

— Ну от, котлети — у смітник. Дякую, Василю, — гірко промовила вона.

Син знову захвилювався. А Василь? Сидів, ніби приклеєний, перед телевізором, де йшов його улюблений матч.

— Василю! Я нічого не встигаю! Подивись за дитиною! — підвищила голос Світлана. І з кімнати роздався захоплений крик:

— ГОООООЛ!!!

Від цього галасу Івасик розревівся ще сильніше.

Світлана знову кинулася до сина, притиснула до грудей. Вже не відчувала втоми — усередині кипіло. Вернувшись на кухню, сіла за стіл, закрила очі. Потім підійшла до чоловіка.

— Василю, будь ласка. Прогуляйся з Івасиком. Мені треба закінчити справи на кухні, да й просто перепочити…

— Ти що, не бачиш? Я зайнятий! — відмахнувся він, не відводячи погляду від екрана.

— Все. З мене досить, — холодно сказала Світлана. — Насолоджуйся своєю свободою, Васильку. Я йду. До мами.

Вона зібрала речі, зібрала малого. Допоміг сусід — випадково виходив із під’їзду. За годину Світлана стояла біля дверей рідного дому.

— Мамо, ми з Івасиком поживемо в тебе. Трохи. — Голос тремтів, але в очах була рішучість.

— Живіть, скільки треба, — сказала мати. — Ви що, посварились?

— Ні, просто я втомилась. Ти ж у відпустці — допоможи мені трохи, добре?

Ввечері задзвонив телефон. На екрані — «Василь».

— Світлана, ти куди пішла? — здивовано запитав він.

— Я тобі все сказала, коли йшла. Чи футбол виявився важливішим?

— Я нічого не чув… — пробурмотів він.

— Ось у чому твоя проблема — ти не чуєш. Мене. Нашого сина. Тільки себе й м’яч по полю.

— Знову почалося, — буркнув він і відключився.

За годину — новий дзвінок:

— А вечеря де? Чому не приготувала?

— А ти чому мені не допомагав? Я не встигла. Знаєш, чому? Бо все — на мені.

— І коли ти повернешся?

— Не знаю. Може, через місяць. Може, через два.

— Навіщо тоді взагалі заміж виходила, якщо від мами відійти не можеш?!

— Навіщо? — голос здригнувся. — Щоб готувати тобі, прибирати за тобою, прати й слухати про твій футбол?! Про таке мріють усі дівчата! Справжня казка!

— А ти хочеш, щоб я «жіночою» роботою займався? Не дочекаєшся! Краще розлучуся, ніж під каблуком житиму!

— Ну й іди. Розлучайся. — Вона завершила дзвінок.

МатіА потім вона зрозуміла, що іноді найкращий урок для чоловіка — це порожній будинок, де немає ні теплоти, ні сміху дитини, лише тиша і холодні котлети на плиті.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім − 3 =

Також цікаво:

З життя7 години ago

Whispers Behind the Glass

**The Whisper Beyond the Glass** The nurse, a woman with a weary, wind-worn face and eyes dulled from years of...

З життя7 години ago

While His Wife Worked, He Cared for His Sick Mother — Until She Caught Him Buying Flowers for Another Woman

Emma couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been delayed by a few hours,...

З життя9 години ago

Husband Cared for His Sick Mother While His Wife Worked—Until She Spotted Him Buying Flowers for Another Woman

Valerie couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been postponed by a few hours,...

З життя10 години ago

Lonely Housekeeper Finds Phone in the Park—What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

A solitary park keeper found a phone on a bench. When she turned it on, she could hardly believe her...

З життя23 години ago

Daddy, Don’t Go! Please Don’t Leave Us! No More Toys, No More Sweets – Just Stay With Us! Six-Year-Old Oliver Clings to His Father’s Leg, Begging Him to Stay

“Daddy, don’t go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or Alfie either. Just stay with us!...

З життя23 години ago

Just Now I Thought to Myself, You and I Must Be Some Kind of Misfit Family

*Diary Entry 12th June 2024* I caught myself thinking todayperhaps our family is all wrong. “Its so good to have...

З життя1 день ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя1 день ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...