Connect with us

З життя

Крик падчерицы: больнее любого удара

Published

on

— Ты мне никто! — взметнулся крик Кати, и дверь захлопнулась с такой силой, что задрожали хрустальные бокалы в буфете. В квартире воцарилась мёртвая тишина. Людмила опустилась на табурет, сжимая в ладонях чашку с давно остывшим чаем.

— Мам, что случилось? — в кухню осторожно заглянула младшая Алёна.

Людмила лишь опустила глаза. На ресницах дрожали слёзы.

— Опять Катя?

— Классный руководитель звонила… — прошептала женщина. — Да ладно, пустяки…

Алёна подошла ближе и обняла маму за плечи:

— Мамочка, ну не переживай. Всё образуется. — Несмотря на свои двенадцать лет, в ней чувствовалась редкая для её возраста мудрость. Порой казалось, что она старше своей пятнадцатилетней сестры.

Через час с работы вернулся Михаил. В воздухе повис аромат жареной картошки. Все, кроме Кати, сели за стол.

— А где она? — спросил он, глядя на пустой стул.

— Обиделась, — ответила Алёна, осторожно пробуя борщ.

Михаил взглянул на жену. Та потупила взгляд.

— Звонила учительница. У Кати полный провал по всем предметам. Я попыталась поговорить… — Людмила замолчала, сжимая салфетку.

Михаил встал и направился к комнате дочери. Постучал.

— Не входи! — раздалось из-за двери.

— Я один. Можно?

Дверь приоткрылась, и Катя, убедившись, что он один, нехотя впустила отца.

— Что за разгром? — он окинул взглядом раскиданные вещи и пустую пачку от «Доширака»*.

— Людмила опять… — начала было девушка, но отец перебил:

— Я сам говорил с Марьей Ивановной. Ты реально скатилась по всем предметам. В чём дело, Катя?

Она молчала. Притворно укладывала учебники в рюкзак.

— Я не требую, чтобы ты любила Люду, но уважать ты её могла бы. Каждый день ты её ранишь.

— А она меня — нет? Ты её с Алёнкой в «Ашан»* возил, а я тут одна торчала!

— Ты забыла, что тогда я тебя наказал за ночную вылазку к Сашке?

— Конечно! Я плохая, а Алёнка — святая!

— Хватит! — голос Михаила стал резким. — Ты перегибаешь!

Он вышел, не дожидаясь ответа. На кухне Людмила сидела, сцепив пальцы. Слова застревали в горле. Взглянув на мужа, она промолчала. Только через минуту прошептала:

— Я больше не знаю, что делать. Катя отталкивает меня, ревнует тебя. Я старалась, правда… но так и не смогла стать для неё хоть кем-то важным.

— Я знаю, Людочка, — Михаил обнял жену. — Но что же делать?

— Нам надо разъехаться. Ненадолго, — с трудом выдавила Людмила.

— Что? — он отпрянул. — Ты серьёзно?

— Может, если она поймёт, что ты только с ней… что-то изменится…

Катя слышала каждое слово, притаившись за дверью. В груди вспыхнула надежда. «Папа снова будет жить со мной».

Утром Михаил объявил дочери, что они переезжают в старую квартиру. Алёна расплакалась. Ворвалась в комнату Кати и закричала:

— Ты ненавидишь мою маму и забираешь у меня папу! — и выбежала, хлопнув дверью.

Катя не ожидала такого. Сначала она ликовала, пока не поняла, как тяжело без Людиных рук. Никто не готовил. Никто не помогал с уроками. Отец пропадал на работе, а ей приходилось варить пельмени и стирать носки. Он стал жёстким, резким. Не как Люда, которая терпеливо объясняла, даже когда Катя кричала ей в лицо.

Приближался день рождения. Катя решила испечь торт. Нашла рецепт, замесила тесто… но не уследила. Корж сгорел. Когда отец вернулся, он увидел дочь, рыдающую над чёрной массой.

— Пап… давай вернёмся домой, — прошептала она, уткнувшись в его плечо. — Прости меня. Я люблю тебя… и Люду… и Алёнку…

— Я тоже тебя люблю, зайка. Но вернуться — не так просто. Мы ранили их. Надо сначала спросить, хотят ли они нас назад.

Катя молчала. Ей было мучительно стыдно.

— Ты должна понять, — сказал Михаил, — Люда тебе, может, и не мать, но она заслуживает уважения. И ещё — тебе нужно извиниться.

Всю ночь Катя не спала. Впервые за долгое время она не злилась. Только стыд и боль. Утром она сама попросила отца отвезти её к Люде и Алёне.

Она извинилась. Искренне. Со слезами. Перед Людмилой. Перед Алёной. А через пару дней впервые прошептала: «Мама… прости».

И никто не знал, кто из них в тот момент плакал сильнее.

*(«Доширак» — распространённый в России бренд лапши быстрого приготовления, «Ашан» — крупная сеть гипермаркетов.)*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Подвійне обличчя мого чоловіка

Сьогодні заплющив очі й згадав той ранок, як відкрив минуле дружини. Знав її вісім років, а тепер – наче бачив...

З життя5 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Роман і Зоряна прожили сім років разом. Зі шкільних лав не розлучались. Дітей не мали. Так не судилось. Улюблена бабуся...

З життя6 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя8 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...

З життя10 години ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя12 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя16 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя16 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...