Куди це ви зібралися? Ми ж до вас у гості приїхали!

– Куди це ви зібралися? Ми, взагалі, до вас у гості приїхали, – обурилася золовка.

– Терпіти не можу твою сестру! – пробурчала Галина, незадоволено морщачись. – Вона мене дратує!

– І не тільки тебе! – підтримав дружину Максим.

– Усюди свій ніс пхає і вважає себе найрозумнішою. Ти б тільки бачив, з яким переможним виглядом вона дивиться, коли влучно підчіплює мене, – процедила скрізь зуби Галина. – То освіта у мене нікудишня, то тушь стара…

– Вона завжди такою була, – знизав плечима чоловік. – На жаль, це повністю вина моєї мами, яка все їй дозволяла і балувала.

– Добре, що ми живемо за сто кілометрів від твоїх родичів, – закотила очі жінка.

Свекруха Інна Володимирівна та золовка Аріна жили в місті, а подружжя – в маленькому селищі неподалік.

Обидві жінки були вдовами і мешкали в одній квартирі, тому, коли Максим і Галина приїжджали у гості до матері, вони автоматично приїжджали й до Аріни.

Сестра чоловіка категорично не сприймала невістку, отже, сварок між ними було не уникнути.

Перші кілька візитів Галина мовчки стискала зуби, а потім вирішила давати відсіч Аріні, адже, бачачи її слабкість, Інна Володимирівна теж починала чіплятись до невістки.

Після цього кожний візит до матері призводив до скандалу, і подружжя вирішило більше до родичів чоловіка не їздити.

Інна Володимирівна одразу це помітила і стала дзвонити синові, вимагаючи пояснень.

– Чому не приїжджаєте? Два тижні вже тебе не бачили. В голову не спадало, що мама і сестра сумують? – відчитувала жінка.

– У нас багато справ, ніколи, – намагаючись уникнути подробиць, сухо відповів Максим.

– А чим ви так зайняті? – недовірливо спитала Інна Володимирівна. – Дружина твоя забороняє? Минулого разу вона виїхала з таким обличчям, ніби сто лимонів з’їла.

– Кажу ж, у нас справи, – відповів Максим і швидко попрощався з матір’ю.

Та вже через годину жінка знову зателефонувала синові і повідомила, що вони з Аріною збираються в селище.

– Навіщо? – з подивом поцікавився чоловік.

– До подруги дитинства хотіла заїхати і тебе заодно навідати, адже ти сам не можеш приїхати, – діловито пояснила Інна Володимирівна.

Максим миттєво змінився в обличчі. Він не для того сам не поїхав до родичів, щоб вони приїхали.

– Нас, може, вдома не буде, – намагаючись відмовити матір з сестрою їхати до них у гості, повідомив чоловік.

– Куди зібралися? – з досадою спитала Інна Володимирівна. – Мені чомусь здається, що ви просто не бажаєте нас бачити. Якщо це так, тоді скажи прямо.

– Ми їдемо на день народження до знайомих, – придумав на ходу Максим.

– Ну їдьте, хоча мама з сестрою не щодня у гості приїжджають, – образливо вимовила жінка і поклала слухавку.

Максим почувався винуватим перед матір’ю і сестрою, але, згадавши, як родички поводяться при зустрічі з Галиною, перестав переживати.

Про те, що мати і сестра хотіли нав’язатися до них у гості, чоловік вирішив не казати дружині, аби даремно не хвилювати.

Та вже через три години він зрозумів, що зробив це даремно. Коли в двері подзвонили, відкрити побігла Галина.

Побачивши посмішку свекрухи і золовки, жінка розгубилася. Родичів в гостях вона ніяк не чекала.

Максим, який згадав про матір і сестру лише в той момент, коли дружина побігла відчиняти двері, вискочив у передпокій.

– Галя, ти готова? Ти ще не одягнена? – засуджуюче промовив чоловік, вдаючи, що не помітив незваних гостей.

– Куди? – Галина розгублено подивилася на Максима.

– На день народження. Ти забула чи що? – натягнуто усміхнувся чоловік. – О, мамо, Аріна, а що ви тут?

– У гості приїхали, я ж тобі дзвонила, – незворушно відповіла Інна Володимирівна. – Може впустите нас і не будете на порозі тримати?

– Ні, не можемо, виїжджаємо. Галя, йди вже одягатись, – скомандував Максим і схопив дружину за руку.

Галина запитально подивилася на чоловіка, і коли він їй підморгнув, зрозуміла, що він просто намагається випровадити незваних гостей.

– Куди це ви зібралися? Ми, взагалі-то, до вас у гості приїхали, – підперла руками боки золовка. – Не запізно на день народження їхати?

– Ні, нам на восьму годину, – знову збрехав Максим. – Через півгодини вже маємо бути на місці.

– Ти в домашніх штанях поїдеш? – глузливо спитала Інна Володимирівна, яка звернула увагу на одяг сина.

– Блін, забув переодягнутися, – почервонів до коренів волосся чоловік і побіг у кімнату.

Аріна та Інна Володимирівна недовірливо подивилися їм услід і переглянулися.

Жінки насилу вірили в те, що Максиму та Галині потрібно кудись їхати.

Вони були впевнені, що подружжя спеціально вигадало історію з днем народження, щоб від них позбутися.

– Ради нас не можна скасувати свою поїздку? – поцікавилася Інна Володимирівна, як тільки в передпокій вийшов переодягнений син.

– Ні, не можна, – заперечив Максим, поправивши комір сорочки. – Нас давно запросили. До того ж місце за кожного гостя оплачено. Ми не можемо не поїхати. Приїжджайте через тиждень, – додав він, знаючи, що мати образиться і відмовиться.

– Може ми тоді залишимося в квартирі, поки вас не буде? – спитала Аріна, озирнувшись на всі боки. – Дочекаємось, так би мовити.

– Ні, навіщо? – категорично відмовив чоловік. – У вас же ніби є, куди їхати? Чи не так?

– Ну у сина краще, ніж у старої подруги, – захихикала Інна Володимирівна. – До того ж ми у неї вже були, і вона не дуже була рада нас бачити.

– Підвезти до автовокзалу? – спитав Максим, натякаючи на те, що матір і сестру він у квартирі не залишить.

– Уже і автобусів до міста немає, а ти ж не зможеш нас відвезти, – хитро усміхнулася Аріна.

– Можу зняти для вас на ніч готель, – запропонував вихід чоловік. – Більше, на жаль, нічим не зможу допомогти.

Інна Володимирівна сердито насупила брови. Відповідь сина її розчарувала. Жінка сподівалася на те, що Максим все ж таки дозволить їм залишитися.

– Значить, у готель? – прорізався голос у Аріни. – Боєтеся нас залишити у своїй квартирі? Думаєте, що пограбуємо?

– Ні, просто не хочемо. Що ви робитимете тут самі, без нас? – втрутилася в розмову Галина. – Ми не хочемо, щоб хтось знаходився у квартирі в нашу відсутність.

– Давайте я вас все ж таки до готелю підвезу, – бажаючи заспокоїти атмосферу, знову запропонував Максим.

– Обійдемося! – відповіла Інна Володимирівна, розвернулася і вийшла з квартири.

Слідом за нею вискочила Аріна, видаючи прокльони та незадоволення на адресу брата та невістки.

Побачивши у вікно, як вони вибігли з під’їзду, Максим і Галина з полегшенням видихнули.

Придумана поїздка на день народження відкладалась. Тепер у ній не було жодної потреби.

Інна Володимирівна з Аріною викликали таксі і поїхали до міста, вирішивши більше ніколи не спілкуватися з недбалими родичами.

Максим сам згадав про родичів, коли потрібно було приїхати на прийом до лікаря та десь пообідати.

Двері чоловіку відчинила сестра Аріна. Побачивши брата, вона сухо промовила, що вони з матір’ю ось-ось підуть, а чужу людину в своїй квартирі не хочуть залишати.

Максим з незадоволенням зрозумів, що мати і сестра на нього смертельно образилися.

Після цієї зустрічі стосунки між чоловіком і родичками врешті-решт розладились.