Connect with us

З життя

Квіткові дива

Published

on

Букет

Марія лежала, закривши очі. На сусідньому ліжку сиділа Світлана, піджавши ноги, і читала вголос підручник. Раптом телефон Марії загримів популярною мелодією. Світлана закрила книжку й докірливо подивилася на подругу.

Дівчина неохоче взяла трубку. За хвилину вона вже сиділа на ліжку. Потім кинула телефон, схопилася й почала метушитися по тісній кімнаті, запихаючи в спортивну сумку речі з шафи.

— Ти куди збираєшся? Що трапилося? — занепокоїлася Світлана.

— Дзвонила сусідка, маму забрали до лікарні, серцевий напад. — Марія застебнула блискавку на сумці й пішла до дверей, де на вішалці висіли куртки дівчат, стояли черевики й чоботи.

— Завтра ж екзамен. Вона в лікарні, за нею доглянуть. Здаси й поїдеш, — піднявшись з ліжка, сказала Світлана, спостерігаючи, як Марія натягає чоботи.

— Послухай, Світ, поясни все у деканаті, я приїду й усе владнаю. Здам сесію на канікулах. Усе, у мене автобус через сорок хвилин, — Марія вже застібала куртку.

— Подзвони, як там мама, — попросила Світлана, але Марія вже вискочила з кімнати. За тонкими дверима лунали кроки, що віддалялися.

Світлана знизала плечима й повернулася до кімнати. Побачила на Марійному ліжку зарядку від телефону, схопила її й босоніж кинулася наздоганяти подругу.

— Мар’яна! Мар’яна, зачекай! — гукала вона, збігаючи сходами.

Вхідні двері внизу грюкнули. Світлана перестрибнула через три сходинки, підбігла до дверей, штовхнула їх і мало не вилетіла на вулицю.

— Мар’яна!

Дівчина озирнулася, побачила в руках у Світлани провід і повернулася.

— Дякую. — І знову побігла геть.

— Ковальчук, що ви тут влаштували? Одна мало двері не знесла, друга босоніж на мороз вискочила. Невже курили щось? — з-за столу підвелася чергова.

— Вибачте, Наталіє Петрівно, ми не палимо, — відповіла Світлана, переступаючи з ноги на ногу. У босі ступні впивалися пісок і дрібні камінці, нанесені з вуПісок густо вкривав лід перед гуртожитком, і Світлана, відчуваючи холод під ногами, поспішила повернутися назад, усміхаючись через сльози, бо знала, що тепер усе буде добре.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − дев'ять =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Все витримують

— О-о, вітаю, вітаю, царство хаосу! Оленко, ти ж вдома весь день. Хоча б посуді помила, — докорила мати, ледь...

З життя24 хвилини ago

Последний шанс

**31 августа.** Сегодня опять напился. Позор. Опять перед всем селом скандалил, рычал на Нину, дверь кулаком колотил. Люди вокруг собрались...

З життя1 годину ago

Вона моя тінь

Вона замість мене — Я не хочу до тата… Тітка Оля сказала, що тато мене більше не любить, — Ярослав...

З життя2 години ago

Шлях без повернення

**Одноколійна дорога** — Ти йому ще й труси пратимеш? Шкарпетки може додаси? Дорослий мужик, є-мае! Нехай сам справляється, — кинув...

З життя2 години ago

Підставив найнесподіваніше

— Ти хочеш сказати, що ця собака для тебе важливіша за дітей?! — вирвалось у Зоряни, коли вона витирала п’яту...

З життя3 години ago

Я чоловік, а не меблі

— Ти знов купив не той хлеб. Я ж просила — без насіненька, — Оля поклала буханку на стіл і...

З життя3 години ago

Зустріч у невідомості

— Дівчино! Дівчино, зачекайте! Та зупиніться ж! — Марія обернулася й побачила, що за нею біжить якийсь хлопець у кепці....

З життя4 години ago

А навіщо це тобі?

— Навіщо це тобі одній? — Ти мене чорствою називаєш?! Мене? Це ти спочатку забув про засоби безпек— Ти спершу...