Connect with us

З життя

Любовь к мужу, привязанность его к матери

Published

on

Ой, слушай, какая история с моей подругой Лизой случилась… Мы с ней дружим ещё со школы, а потом вместе в Питер уехали учиться. Дело было на четвёртом курсе, и до сих пор сердце кровью обливается, когда вспоминаю, как её кинули. Началось всё как в кино — нежданное наследство, шанс всё поменять, перебраться в столицу. А закончилось… ну, самым подлым предательством, какое только может быть — от родни.

Её дядя, Сергей Иванович, всю жизнь в Москве крутился. С нуля бизнес поднял, денег заработал, а вот личная жизнь не сложилась — ни семьи, ни детей. И всю свою заботу он отдавал племяннице. Лиза для него была как родная. То подарки, то звонки каждые выходные — всё про учёбу спрашивал. А потом… умер. Тихо, один. Давно болел, но никому не говорил. Лиза только после похорон узнала — юрист её вызвал.

Оказалось, дядя ей трёшку в центре Москвы оставил — ремонт свежий, потолки высоченные. Отцу Лизы немного денег перепало, а вот квартира — только ей. Казалось бы, живи да радуйся — столица, перспективы. Но загвоздка: у Лизы гражданство казахстанское, и оформить наследство она не могла. Год был у неё на раздумья.

Отец предложил выход — оформить на племянницу, Ольгу, дочку его младшей сестры. Та уж давно в Москве осела, замужем за местным, ребёнка родила, гражданство получила. Ольга сразу согласилась: мол, временно, пока Лиза бумаги не уладит, а потом — обратно перепишем. Все поверили.

Лиза перевелась в московский вуз, в общаге поселилась, документы на РВП подала. Вроде всё шло хорошо. А потом Ольга объявляется на пороге: «Развожусь, нам с сыном негде жить. Ненадолго!». Лиза, душа чистая, пустила. Не знала тогда, что впускает в свою жизнь катастрофу.

Через три месяца Лиза приходит к своей квартире… А вещи её в пакетах у двери. Замок поменяли. Стучит, зовёт — тишина. Вызвала полицию. Приехали — Ольга дверь открывает, спокойная, как удав. Документы показала — всё её, по закону. Даже соседи хором заявили, что тут «Оленька с ребёнком» живёт, про Лизу — ни слуху.

Я её тогда на такси забрала. Сидела, в окно смотрела, губы до крови кусала. Потом суды, адвокаты, письма — всё впустую. Квартиру, которая могла быть её билетом в новую жизнь, просто украли. И ведь не чужие — свои, родные.

Сейчас Лиза в съёмной комнатке ютится, на трёх работах вкалывает, копит. А Ольга, говорят, замуж опять удачно вышла… За риелтора, через которого ту квартиру и продала.

Вот так, понимаешь? Веришь людям, надеешься… А предают тебя не враги. Семья предаёт. Хуже не бывает.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 4 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя1 годину ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя2 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя2 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя3 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя4 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя4 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...