Мама і тітка зійшлися в битві на просторах інтернету через кулінарний рецепт.

Моя мама познайомилася з тіткою Оксаною в мережі кілька років тому, приблизно три чи чотири роки тому. Вони посперечалися під одним постом із кулінарним рецептом.

Мама наполягала, що цибулю та моркву для борщу потрібно смажити разом, а тітка Оксана стверджувала, що спочатку на пательню слід класти моркву, а через п’ять хвилин додавати цибулю. Це була перша мамина сварка в Інтернеті.
Не знаю, як їм вдалося помиритися з різними способами смаження, але їхня переписка почалася. І вона тривала досить довго.

Тітка Оксана стала фактично онлайн-членом нашої родини: вона завжди була в курсі наших справ, давала поради.

Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, варення з брусниці, набір викруток (мама тоді пожалілася, що в неї навіть викрутки вдома немає). У відповідь мама теж відправляла подарунки: вовняні шкарпетки, пояс із собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Оксана святкувала своє шістдесятиріччя. Мама отримала запрошення та гроші на квиток.

— Не поїду! Що мені, розвалині, їхати і соромитися? — мама ходила по квартирі, розриваючись між бажанням поїхати і залишитися вдома.

Я вирішила взяти все в свої руки: ми купили нове зимове пальто, а моя університетська подруга, яка змінила шлях хірурга на перукарні будні, привела в порядок мамину зачіску. Ще ми купили подарунок: сережки з великим камінням.

Щоб у мами не виникло бажання передумати, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на поїзд. Дочекавшись, коли поїзд рушить, я з полегшенням зітхнула: нехай відпочине і розвіяється. Останні десять років, відколи не стало тата, мама поступово згасала. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона ще більше замкнулася.

Телефонний дзвінок від мами після прибуття прозвучав:
— Чоловік зустрів, напевно, чоловік Оксани. Дивно, вона не казала, що заміжня. Ну гаразд, розберуся. Не сумуйте, скоро повернуся!

Мама не повернулася: тітка Оксана виявилася 60-річним Олексієм. З його прізвищем важко було зрозуміти стать. Дядько Олексій зацікавився маминим фото і побоявся зізнатися в тому, що він чоловік. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.

Вони приїхали до нашого міста в січні вирішити питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах сяяли ті самі сережки, які ми купили як подарунок “тітці Оксані”.

— Навесілля приїдете? — засоромлено запитала мама.
— Приїдемо, — пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно усміхалася, ніби позбулася п’ятнадцяти років.

Дядько Олексій сподобався мені й чоловіку. А наша дочка була в захваті від новоспеченого дідуся. Але головне, що мама біля нього розквітла.

Вони одружилися. Скромно. Своєї родини у дядька Олексія немає: він овдовів ще в 2006 році, і дітей у них не було. Так і жив сам.

Безмежно рада, що ці два самотності зустрілися. Нехай вони будуть щасливі. Вони це заслужили!