Мама познайомилася з тіткою в інтернеті, посперечавшись через кулінарний рецепт.

Моя мама познайомилася з тіткою Оксаною в інтернеті років три-чотири тому. Вони посварилися під рецептом кулінарії.

Мама наполягала, що цибулю і моркву для супу потрібно смажити разом, а тітка Оксана стверджувала, що спершу на пательню треба класти моркву, а вже за кілька хвилин додавати цибулю. Це була перша мамина суперечка у світовій павутині.
Не знаю, як вони примирилися з різними методами смаження, але переписка почалася і тривала досить довго.

Тітка Оксана стала майже онлайн-членом нашої родини: вона завжди знала про наше життя і давала поради.

Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, варення з брусниці, набір викруток (мама якось поскаржилася, що навіть викрутки вдома немає). Від нас теж були подарунки: вовняні шкарпетки, пояс з собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Оксана святкувала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення і гроші на квиток.

— Не поїду! Куди мені, старій, їхати і себе ганьбити? — мама ходила по квартирі, рvбираючися між бажанням їхати і залишитися вдома.

Я вирішила взяти усе в свої руки: ми купили нове зимове пальто, а моя інститутська подруга, яка змінила важку стезю хірурга на перукарські будні, привела до ладу мамину зачіску. Також ми купили подарунок: сережки з великими каменями.

Щоб мама не передумала, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на потяг. Дочекавшись, поки поїзд рушить, я зітхнула з полегшенням: нехай трохи розвіється. Останні десять років, з того часу, як не стало тата, мама потроху згасає. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона зовсім розкисла.

Дзвінок від мами пролунав після прибуття:
— Чоловік зустрів, мабуть, чоловік Оксанин. Дивно, вона не казала, що заміжня. Ладно, розберуся. Не сумуйте там! Скоро повернуся!

Мама не повернулася: тітка Оксана виявилася 60-річним Олексієм. Через незмінну прізвище в інтернеті не зрозуміло було, хто це. Дядько Олексій зацікавився маминим фото, але боявся зізнатися у своїй реальній статі. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.

Вони приїхали до нашого міста у січні, вирішити питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах сяяли ті самі сережки, які ми купували в подарунок «тітці Оксані».

— На весілля приїдете? — запитала мама, червоніючи.
— Приїдемо, — пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно усміхалася, здавалося, наче помолодшала на п’ятнадцять років.
Дядько Олексій припав до душі і мені, і чоловікові. А наша донька була захоплена новоспеченим дідом. Але найголовніше, що мама, перебуваючи поруч з ним, розцвіла.

Вони одружилися. Скромно. У дядька Олексія своєї сім’ї немає: він овдовів ще у 2006 році, дітей у них не було. Так і жив самотньо.
Я надзвичайно рада, що двоє самотностей зустрілися. Хай вони будуть щасливі. Вони це заслужили!