Материнські інтриги на дачі

Свекруха та її садові махінації

Нещодавно моя свекруха, Марія Степанівна, випалила новину, від якої у мене щелепа впала аж до підлоги. Виявляється, цього літа вона забирає на дачу онуків від своєї доньки Оксани — Софійку та Вовчика, а нашу малу Соломійку, нашу шестирічну дитину, вона, бачте, вирішила привезти до нас на всі літо! І це жодним словом не обговоривши! Коли я з Андрієм, моїм чоловіком, спробувала обуритися, Марія Степанівна лише носом хмикнула: «Усе чесно, Іванно! Я ж не можу всіх онуків на дачу взяти!» Чесно? То що тепер, наше життя має підлаштовуватися під її царські накази? Я досі киплю, і мені треба виговоритися, бо інакше просто вибухну.

Все почалося пару тижнів тому, коли свекруха подзвонила і між іншим закинула свої «пляни». Я ще тоді не зрозуміла, до чого вона везе. «Іванко, — каже, — я цього року беру Софійку й Вовчика на дачу. Вони вже дорослі, з ними легко, а Соломійка нехай у вас побуде». Я спершу подумала, що вона жартує. Соломійка обожнює дачу Марії Степанівни — там садок, гойдалки, річка поруч. Кожного року вона їздила туди на пару тижнів, і ми з Андрієм були тільки раді: дитина щаслива, ми відпочиваємо. Але щоб свекруха просто взяла і вирішила не брати нашу донечку, а замість цього привезти її до нас на всі літо, як посилку? Це вже занадто!

Я одразу сказала Андрію: «Ти чув, що твоя мама видумала? Чому вона вирішує за нас?» Андрій, як завжди, спробував згладити кути: «Іванно, ну мама ж хоче з внуками від Оксани провести час. А Соломійці й удома добре, ми самі з нею впораємося». Впораємося? Звісно, впораємося, але ж справа не в цьому! Чому Марія Степанівна не запитала нашої думки? Ми з Андрієм працюємо, у нас свої пляни на літо — хотіли взяти відпустку, поїхати з Соломійкою до моря. А тепер що? Відміняти все, тому що свекруха так вирішила? І головне, ця її фраза про «чесність» — наче вона нам послугу робить!

Я вирішила поговорити з нею прямо. Подзвонила й кажу: «Маріє Степанівно, чому ви не порадилися? Соломійка любить дачу, а ми розраховували, що вона, як завжди, проведе там час». А вона у відповідь: «Іванко, не починай. Софійка й Вовчик давно в мене не були, я їх беру. А Соломійка ваша, от ви й займайтеся». Я ледь телефон не впустила. Займайтеся? То що, Соломійка тепер не її онука? І чому діти Оксани в пріоритеті? Я знаю, що Оксана, донька свекрухи, живе ближче до дачі, і Марія Степанівна завжди з її дітьми возиться більше. Але так відверто ставити їх вище за нашу — це вже нахабство.

Я намагалася пояснити, що у нас свої плани, що Соломійці буде прикро, що вона не їде на дачу. Але свекруха обірвала: «Іванко, не драматизуй. Соломійка й удома посидить, а я не гумочка, всіх не вивезу». Не гумочка? А хто її просив бути гумочкою? Ми ніколи не нав’язували Соломійку, завжди домовлялися зазделегідь. А тепер вона просто ставить нас перед фактом. Андрій, замість того щоб підтримати, тільки плечима знизує: «Мама ж краще знає, Іванно. Не сваріться». Не сваріться? Та я вже на межі, щоб сама зібрати Соломійку й відвезти на ту дачу, нехай Марія Степанівна спробує відмовити своїй онучці в вічі!

Найболючіше — це для Соломійки. Вона вже питає: «Мамо, а коли ми поїдемо до бабусі на дачу? Я хочу на гойдалки й полунички збирати!» Я не знаю, що їй відповісти. Сказати, що бабуся обрала інших онуків? Це ж дитина, вона не зрозуміє, але буде сумувати. А я не хочу, щоб моя донечка почувалася менш любимою. Я навіть запропонувала свекрусі компроміс: нехай візьме всіх трьох онуків хоча б на місяць, а ми з Андрієм оплатимо витрати. Але вона вперлася: «Іванко, я вже вирішила. Не заважай». Не заважай? То що, я тепер стороння у житті власної дитини?

Я поговорила з Оксаною, сподіваючись, що вона матір вмовить. Але та тільки розвела руками: «Іванно, мама сама вирішує. Софійка й Вовчик давно просилися на дачу, а Соломійка ще мала, їй і вдома добре». Мала? Соломійка на рік молодша за Софійку, яка різниця? Я зрозуміла, що з Оксани толку не буде — вона й рада, що її діти у фаворі. А ми з Андрієм лишилися розбиратися з цим «чесним» рішенням свекрухи.

Тепер я думаю, що робити. Може, плюнути на все та поїхати з Соломійкою до моря, як і планували? Але мені прикро, що Марія Степанівна так легко викреслила нашу донечку зі своїх плянів. А може, поговорити з Андрієм, щоб він таки поставив матері ультиматум? Але я знаю, що він не любить з нею сперечатися. Він каже: «Іванно, це ж мама, вона любить Соломійку, просто хоче справедливості». Справедливості? Це коли одну онучку беруть на дачу, а іншу привозять, як валізу?Але врешті-решт я зрозуміла, що найкращий спосіб перемогти свекрушині «плани» — це орендувати дачу по-сусідству й влаштувати Соломійці літні канікули, про які вона й не мріяла.