Мати нареченої застає молодого, що заходить у ванну з подружкою нареченої під час весілля

Гарно вдягнена, 78-річна Надія вирішила зробити особливий подарунок майбутньому зятю перед весіллям своєї доньки. Та коли вона побачила, як він непомітно йде до туалету з дружкою нареченої, її серце завмерло. Надія пішла за ними і те, що вона побачила, змусило її бігти до доньки, щоб зупинити весілля.

Того дня Надія була щаслива. Її донька Олена, 50 років, готувалася вийти заміж за коханого чоловіка Дмитра. Надія хотіла подарувати майбутньому зятю діамантові запонки свого покійного чоловіка перед початком церемонії.

Але Дмитро йшов занадто швидко, і Надії довелося пришвидшити крок, незважаючи на болючі коліна. Вона побачила, як він щось прошепотів до однієї з дружок нареченої, Марічки, після чого вони непомітно пішли вглиб ресторану.

Цікавість взяла гору, і Надія навшпиньки пішла за ними аж до туалету, куди вони увійшли разом…

Надія підійшла до дверей і трохи розчинила їх. Її серце завмерло, коли вона зазирнула всередину.

“Годі чекати, кохана”, сказав Дмитро, обіймаючи Марічку за талію.

“Не зараз, любий, відповіла вона. Якщо хтось дізнається, наші плани розваляться.”

“У Дмитра й Марічки… роман?” Надія притулилася до стіни, шокована.

“Тільки один раз перед тим, як я одружуся з цією нудною Оленою”, додав Дмитро.

“Терпіння, любий… Тобі лише треба протриматися в шлюбі пару місяців. Подумай про те, скільки ми отримаємо, коли ти розлучишся з нею. Мільйони гривень, майно… але все це тільки якщо зараз ти стримаєш себе!”

Надія нахилилася й побачила в дзеркалі, як Дмитро й Марічка гаряче цілуються.

“Не зараз… стримайся… ні, стримайся!” бурмотіла Марічка. “Треба повертатися на весілля.”

“Не піду, поки не пообіцяєш, що побачимося в мене вдома, сказав Дмитро. Ми продовжимо, як завжди… таємні зустрічі, коли Олена піде на роботу!”

Марічка засміялася, і вони знову почали цілуватися. Надія не могла більше дивитися. Вона побігла попередити доньку, що Дмитро звичайний шахрай.

Надія шукала Олену в залі, але її там не було. Раптом ведучий звернув увагу гостей:

“Перш ніж перейти до зали, наречена має особливий подарунок для нареченого!”

Олена вийшла на сцену й взяла мікрофон. “Знаю, це незвично, сказала вона. Я довго шукала чоловіка, з яким хотіла б провести все життя… і хочу присвятити йому цю пісню!”

Олена заспівала ніжну пісню про кохання. Коли вона закінчила, зал завмер, а потім розлилися оплески. Дмитро підбіг до неї й обійняв. Олена дивилася на нього, немов він був найдорожчою людиною у світі і Надії стало боляче.

“Який прекрасний момент, сказав ведучий. Тепер перейдемо до зали, де ці закохані станцюють свій перший танець.”

Надія пробилася крізь натовп до доньки. “Олено, мені треба щось сказати… про Дмитра.”

“Про Дмитра? Що сталося, мамо?”

“Кохана, я не знаю, з чого почати… Можемо поговорити наодинці?”

“Мамо, Дмитро мене чекає. Поговоримо після танцю, добре?”

“Ні, дочка, почекай…”

“Ти готова, Олено?” Марічка підійшла до них. “Дмитро чекає тебе в залі.”

Олена в розкішній сукні, усміхнена, пішла за Марічкою. Надія була в розпачі вона не могла розбити серце доньки в такий день.

Тому вона мовчки спостерігала за весіллям, не маючи можливості викрити Дмитра й Марічку. Залишався тільки один спосіб: Надія повинна була влаштувати так, щоб Олена сама їх спіймала.

Через кілька днів Олена й Дмитро відвезли Надію в аеропорт. Надія не виносила, як Дмитро пестив її доньку.

“Ви йдіть реєструвати багаж, сказав він. Я зараз підійду з речами, Надіє.”

Надія кивнула. Це був перший раз, коли вона залишилася наодинці з Оленою після весілля. Вона хотіла розповісти все, але вирішила дотримуватися плану.

Дмитро повернувся, і Надія попрощалася з донькою. Через пятнадцять хвилин вона викликала таксі й повернулася до будинку Олени. Надія знала, що Дмитро й Марічка зустрінуться, коли Олена піде на роботу, й вирішила спіймати їх на гарячому.

Підїхавши, Надія побачила сріблястий седан Марічки біля входу. Вона торкнулася капота двигун був ще теплий.

Надія швидко подзвонила доньці.

“Кохана, мій рейс скасували, сказала вона. Я в таксі, їду до тебе… мені нездужається. Можеш, будь ласка, приїхати?”

“Боже, мамо! Я зараз не можу, але я подзвоню Дмитру, він тобі допоможе.”

“Ні, не клич його. Хочу, щоб ти приїхала… Будь ласка, це важливо.”

Олена зітхнула. “Гаразд… буду за пять хвилин.”

“Приїжджай швидше.”

Надія підійшла до вікна й зазирнула всеНадія подивилася у вікно й побачила, як Дмитро і Марічка цілуються на дивані, а коли Олена увійшла в кімнату й побачила їх саме в такий момент, її обличчя перекривилося від болю, але тепер вона нарешті повірила матері.