Connect with us

З життя

Место абсолютной тишины

Published

on

Письмо пришло в конце ноября – потрёпанный конверт без обратного адреса, будто занесённый в этот мир случайным порывом ветра из прошлого. Бумага шершавая, как будто пролежала десяток лет в старом сундуке на чердаке. Внутри – всего одна строка, выведенная аккуратным, слегка старомодным почерком:

«Мама ждёт. Дом у озера. Тишина – это не конец.»

Дмитрий сидел с этим листком в руках, будто держал осколок жизни, которую сам же похоронил. Читал снова и снова, словно между строк могло скрываться что-то важное. Руки дрожали – но не от холода. От чего-то, поднимающегося из глубины, из тех лет, когда он ещё не был чужим. Мать он не видел семь лет. Шесть – не звонил. После смерти отца связь оборвалась, как гнилая нитка, – сразу и больно. Ни звонков, ни писем. Только молчание. Глухое, упрямое, каменное. Кто первый замолчал – уже не вспомнить. Да и не важно.

Дом у озера – это не просто место. Это их дача под Псковом. Там прошло его детство: он учился плавать в ледяной воде, в первый раз поцеловал девочку Надю за сараем, помогал отцу чинить забор, который вечно кренился от ветра. Мама смеялась с крыльца, махала половником, собирала смородину и по утрам пекла блины, от которых пахло детством и счастьем. Этот запах жил в каждом углу – в старых половицах, в трещинах стен, в пыльных занавесках. Дмитрий не бывал там с двадцати трёх. Будто вырвал страницу из книги.

Он поехал. Не раздумывая. Просто купил билет на электричку и смотрел в запотевшее окно, вспоминая, как отец оставлял записки на клочках газет – “привезти сено”, “починить крыльцо”. В груди что-то сжалось. Не страх, не вина – что-то другое, тяжёлое, как мешок с прошлым.

Дом стоял, будто ждал. Поблёкший, с облупившейся краской, но с той же скрипучей калиткой, которая всегда недовольно встречала гостей. Озеро теперь заросло камышом. Дверь была не заперта. И запах внутри – дым, старая берёза, мокрый песок – нахлынул, как волна.

Мама сидела у печки. Платок на плечах, чашка с чаем в руках. Волосы поседели, лицо стало морщинистым, но взгляд… тот же. Узнающий. Ни удивления, ни упрёка. Только тёплое молчание в глазах.

— Холодно, сынок, – сказала она. – Подойди к печке. Я знала, что ты приедешь.

Он молча снял пальто, повесил на знакомый гвоздь, как в юности. Зашёл на кухню, налил себе чаю. Мать поставила перед ним тарелку с пирогами. Тот самый запах – корица, мёд. Дом.

— Ещё тёплые, – сказала она. – Ты их любил.

Они ели молча. Не потому что обиделись – просто слова были бы лишними. Тишина стала их языком. В ней не было упрёков. Только понимание. Он слушал, как она дышит, и с каждым её вздохом в душе становилось спокойнее.

Он подмел пол, принёс дров, починил шатающийся стул. Делал это не из чувства долга, а потому что хотел – для себя. Мать вязала, изредка поглядывая на него с таким покоем, будто всё уже сказано. Всё – прощено.

На третий день он спросил:

— Ты писала?

Она покачала головой.

— Нет. Но я знала, что поймёшь.

— Тогда кто?

Она чуть улыбнулась. Пожала плечами. Её взгляд говорил: не важно. Главное – ты здесь.

Вечером он вышел на крыльцо. Воздух был прозрачный, звёзды – яркие, большие, будто висели низко-низко. И тишина. Та самая. Не мёртвая, а живая. Он вспомнил слова отца: «В Москве всё грохочет. А здесь – дышит». Раньше он не понимал. Теперь – знал.

Долго стоял, потом вернулся в дом. Мама дремала в кресле, плед сполз на колени, клубок шерсти лежал рядом. Он тихо закрыл дверь.

И впервые за много лет – ему не хотелось уезжать.

Он остался на зиму.

В доме у озера. Там, где ничего не говорят. Но всё ещё помнят.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + дванадцять =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Чоловік вирішив одружитися з коханою жінкою, яка помирала у лікарняному ліжку

Колись давно, у далекому селі під Києвом, жив чоловік, який вирішив одружитися з коханою жінкою, що лежала на лікарняному ложі....

З життя12 хвилин ago

Під зоряним небом: Останній шлях

Прощання Глуха та темна ніч відступала, наближаючи неминучий момент розлуки. Світало. Варвара всю ніч просиділа біля труни свого чоловіка, роздумуючи...

З життя1 годину ago

Мій начальник звільнив мене за допомогу голодному літньому чоловікові — через кілька днів лист змінив усе

Я ніколи не думала, що миттєве рішення біля каси в магазині позбавить мене роботи або стане початком чогось набагато більшого....

З життя2 години ago

Побачили в канаві знесиленого коня, який не міг вибратися

Ніколи не думав, що звичайна прогулянка лісом може перетворитися на справжнє диво. Це сталося минулої осені, коли я відвідував бабусю...

З життя3 години ago

Таємний крик допомоги маленької дівчинки в супермаркеті — та офіцерка поліції, яка його почула

Тихої неділі в маленькому містечку Бережани все рухалося спокійно й неспішно. Місцевий супермаркет був одним із найоживленіших місць, наповнений гомоном...

З життя4 години ago

Солдат завмер, побачивши маленьку дівчинку біля могили його дружини… Коли він дізнався причину, його очі наповнилися сльозами…

Львів, Україна У морозний грудневий вечір Ярослав Коваль стояв самотній на Личаківському кладовищі.Проклятий вітер проймав його до кісток, коли він...

З життя4 години ago

Сир з маминого серця

**Сир тітки Олі** Ніхто вже й не памятає, звідки зявилась тітка Оля мамина подруга. Мені здавалось, що вона існувала завжди,...

З життя5 години ago

Моя свекруха насміхалася з мене за столом — але коли зайшов мій брат, у кімнаті запанувала тиша

15 жовтня почався як звичайний вівторок у нашому будинку в передмісті Києва, але до вечора весь мій світ розсипався через...