Моя дочка з маленькою дитиною повернулася до нас після розлучення, але у нас маленьке житло.

Нещодавно моя дочка розлучилася і переїхала до нас з маленькою дитиною. У нас з чоловіком невелика квартира. Я думала, що моя дочка, поки вона у декретній відпустці, зможе пожити з дитиною у моєї матері, але тепер це неможливо, бо моя мама в 68 років вийшла заміж і проживає з чоловіком.

Коли мама зателефонувала і сказала, що збирається заміж, я спершу думала, що це жарт, адже їй 68 років. На жаль, це виявилося правдою. Мама довго жила сама, її чоловік помер 20 років тому. Я залишила дім у 35 років. Живу в місті з чоловіком і дітьми, відвідую маму декілька разів на місяць і на свята.

Бог милував, мама почувається добре і самотужки справляється з усіма справами по дому. Я з чоловіком приїжджаємо допомогти виполоти город чи заготовити дрова, але в іншому мама дає собі раду сама.

А тепер вона привела чоловіка в дім. Це просто зрада з її боку! Вона не повинна була так вчинити. Наречений мами – її ровесник, старий знайомий, з яким вони були парою в молодості, вони нещодавно знову почали зустрічатися. На початку липня молодята уклали шлюб у РАГСі, а святкування відбулося в ресторані – звісно ж, дуже скромно, лише для найближчих.

Ми з чоловіком і дітьми не поїхали на весілля, на мою думку, це ганьба! Навіщо мамі це все? Вони могли жити без цього. Я категорично проти цього шлюбу і досі не можу з цим змиритись. Мама має великий дім, зараз вони живуть там разом.

Наречений мами не має ніякого майна, лише троє дітей і багато онуків. Чому вона так вчинила? Як вона могла нам це зробити? Тепер, коли вони офіційно одружені, мамин чоловік може легко претендувати на наш спадок. У нас з чоловіком невелика квартира.

Нещодавно моя дочка розлучилася і переїхала до нас з маленькою дитиною. Я допомагаю їй з малечею. Мій син живе з дівчиною на орендованій квартирі. Я думала, що дочка, поки що вона у декреті, може трохи пожити з дитиною у моєї матері, але тепер це неможливо, адже мама почала нове життя.

Ми не спілкувалися більше півроку. Нещодавно нам зателефонувала моя тітка з села, мамина сестра, і почала нас присоромлювати. Каже, що це не по-людськи діяти, мама теж має право на щастя. Ми могли б порадіти за її щастя. Думати про спадок, коли мама ще жива, нелюдсько. Мене теж потрібно зрозуміти.

Може статися так, що замість материнського дому у спадок ми отримаємо чужого в реальності старого дідуся з купою проблем і його бідних родичів, які навряд чи відмовляться від своєї частки спадку. Тому вважаю, що в цій ситуації я маю рацію, а не мама.