Моя мама у свої 60 років вирішила вийти заміж та забути про доньку та внуків

Мої батьки щасливо жили разом більше 30-ти років. Але, коли моєму татові було 60 він пішов з життя. Мама залишилась самою у віці 55 років. Я допомагала мамі фінансово, приїжджала до неї кожного тижня по декілька разів та навіть запропонувала переїхати до мене. Вона погодилась та переїхала. Ми з чоловіком та двома синами живемо у власному особняку. Мама взяла на себе готування та прибирання, чим дала мені можливість займатись бізнесом та не переживати чи не голодні мої діти.

Мама дуже допомагала мені вдома. Забирала дітей зі школи, водила їх на різні гуртки, готувала їсти, купляла продукти та прибирала. Моє життя стало дуже легким та невимушеним. Ми з чоловіком з головою пірнули в бізнес не переживаючи за дітей. Я була впевнена, що мамі було добре жити з нами. Діти її обожнювали, з моїм чоловіком конфліктів ніколи не було, та й мамі не сумно жити одній. Я думала вона так і уявляє собі сімейну ідилію.

Якось увечері після роботи я пила з мамою чай та говорила. Вона поділилась зі мною, що у нашому селі проводяться зустрічі, так би мовити 50+. Вона сказала, що дуже хоче відвідати найближчу таку зустріч та з кимось познайомитись. Зізнатися, я не відразу зрозуміла, про що вона говорить. Адже зовсім недавно вона стала вдовою і вже зібралася йти знайомиться з новими чоловіками. Я відмовлялася в це вірити, але мамі нічого не сказала з цього приводу.

Минув тиждень, я вже й забула про нашу розмову. Прийшовши з роботи я побачила маму в дуже піднесеному настрої. Вона ходила на вечір зустрічей, знайомилась та спілкувалась з людьми. Від того дня кожного понеділка вона ходила на ці зустрічі. Мені доводилось відпрошуватись з роботи, щоб завести сина на тренування.

Мені, якщо чесно, зовсім не подобались ці зустрічі, але мама не пропустила жодної. Там вона познайомилась з чоловіком. Вони одразу знайшли спільну мову. Мама часто проводила з ним час, гуляла разом, ходила в театри та на виставки. Я цього не могла зрозуміти, адже їй вже поза 50, а вона на побачення бігає вечорами. Я була впевнена, пройде місяць другий та мамі набридне це.

Але одного вечора мама почала зі мною розмовляти про її можливе заміжжя. І запитала, що я про це думаю. Сказати, що я була в шоці – нічого не сказати. Яке ще таке «заміжжя»? Адже вона недавно батька поховала, а вже в дружини знову мітить. Та й навіщо їй це. Вона має мене та внуків. Я не розумію для чого у 60 років оформлювати офіційне одруження? Мама на ці слова дуже образилась та ночувати пішла до себе в квартиру. Навіть не дзвонила. Я теж вирішила не дзвонити, а дати їй час подумати.

Так минув місяць. Я була дуже засмучена тим, що вона не прагне налагодити стосунки. Вона просто пішла від нас. Забрала свої речі, коли нас не було вдома. Мене це дуже здивувало, адже вона знає, як ми потрібні на роботі та не маємо з ким залишити дітей.
І ось вчора пролунав телефонний дзвінок від мами. Вона вийшла заміж за того мужчина. Не знаю що вона хотіла почути у відповідь. Я не розумію її вчинку, для мене вона жінка, яка зрадила пам’ять свого покійного чоловіка. Та ще й залишила нас в скрутній ситуації. Як мені тепер з нею підтримувати стосунки? Як пробачити їй?

Джерело: pixabay