«Моє життя змінилося після того, як мені підкинули немовля: я не була до цього готова»

Після того, як мені підкинули немовля, моє життя розвалилося: я не була готова до такого повороту.

З того дня, коли в наше життя увійшов усиновлений хлопчик, все змінилося – і, на жаль, не на краще.

Оксана та її чоловік Денис виховували восьмирічну доньку Марійку. Хоча їхня родина здавалася повною, подружжя відчувало, що може подарити любов ще одній дитині. Вони вирішили усиновити хлопчика з дитячого будинку, попри попередження родичів.

«Батьки нас не підтримали, – згадує Оксана. – Мама казала: “Навіщо вам чужа дитина? Хто знає, які в нього гени чи хвороби?” Але ми з Денисом були впевнені у своєму рішенні та не слухали чужих порад.»

Після довгих процедур і оформлення документів у їхній родині з’явився п’ятирічний Ярослав. Хлопчик був тихим і сором’язливим, але подружжя вірило, що зможе оточити його турботою.

Від самого початку Оксана й Денис вирішили не розповідати Ярославу, що він усиновлений. Вони сподівалися, що з часом він забуде минуле та почуватиметься справжнім членом родини.

Однак через кілька місяців почалися тривожні події. Одного разу Оксана побачила, що улюблена лялька Марійки була порізана ножицями.

«Я була в жаху, – розповідає жінка. – Ярослав стояв поруч і мовчав. Я запитала, навіщо він це зробив, але він лише знизав плечима.»

Оксана вирішила звернутися до дитячого психолога. Фахівець пояснив, що така поведінка може бути наслідком травм із дитячого будинку, і порадив проявляти більше терпіння.

Подружжя намагалося дотримуватися рекомендацій, але ситуація погіршувалася. У дитсадку Ярослав почав розповідати вихователям, що батьки його не годують і карають. Незабаром до дому Оксани та Дениса прийшли працівники соцслужби.

«Це було принизливо, – згадує Оксана. – Ми завжди старалися дати дітям усе найкраще, а тут нас звинувачують у жорстокому поводженні.»

Перевірка не виявила порушень, але осада залишилася. Денис почав наполягати, щоб повернути Ярослава до дитячого будинку.

«Я більше не витримаю, – говорив він дружині. – Він руйнує нашу родину. Марійка його боїться, а я почуваюся безсилим.»

Оксана розривалася між любов’ю до чоловіка та відповідальністю за Ярослава. Вона сподівалася, що з часом усе налагодиться, але ставало лише гірше. Хлопчик став агресивнішим, погрожував батькам і сестрі.

Зрештою Денис не витримав і подав на розлучення. Він поставив ультиматум: або Оксана повертає Ярослава, або вони розлучаються.

«Це було найважче рішення в моєму житті, – зізнається Оксана. – Я любила чоловіка, але не могла зрадити Ярослава.»

Після розлучення Оксана залишилася сама з двома дітьми. Вона намагалася приділяти увагу і Марійці, і Ярославу, але відчувала, що не справляється. Постійний стрес привів до нервового зриву.

«Я зрозуміла, що так більше не може тривати, – каже вона. – Я не могла дати Ярославу ту турботу, якої він потребував.»

З важким серцем Оксана вирішила повернути хлопчика до дитячого будинку. Це було болісно для всіх, але вона розуміла – так буде краще.

«Я сподіваюся, що він знайде сім’ю, яка зможе дати йому те, чого не змогла я, – промовляє Оксана зі сльозами на очах.»

Тепер вона зосередилася на вихованні Марійки та відновленні власного душевного спокою.