Connect with us

З життя

Не в этот день

Published

on

Не сегодня

Арина набрела на него случайно — в подземке возле вокзала в Самаре, где воздух пропитан запахом жареных беляшей, дешёвой парфюмерии и усталостью тысяч шагов. Он стоял, прислонившись к облупившейся плитке, с гитарой в потрёпанном чехле, и пел. Негромко, не для прохожих — но так, что каждый звук пробирал до мурашек. Пел, словно человек, которому уже не страшно ни быть услышанным, ни остаться незамеченным. Пел в пустоту, но его голос цеплялся за шум вокзала, находил её в толпе и врезался в память. И она узнала его сразу.

Голос из того самого лета.

Голос, от которого когда-то щемило под рёбрами, ночи казались короче, а мечты — ярче, как огоньки на ёлке в квартире у бабушки. Голос, который она пыталась забыть, но он так и остался внутри — тихий, но чёткий, будто запись на старой кассете.

Илья.

На нём была всё та же косуха — чёрная, истёртая на сгибах, как будто прошла с ним все его странствия. Волосы теперь до плеч, бородка небрежная, а во взгляде — всё та же искра, будто он вечно на распутье, вечно между здесь и тем, что зовёт вдаль. Она застыла. Достала кошелёк, нащупала мелочь — несколько рублей и пятак. Бросила в раскрытый футляр, и монеты звякнули, как последний звук их общей мелодии.

Он поднял глаза не сразу. А когда встретил её взгляд — даже не удивился. Лишь чуть кивнул, будто они расстались неделю назад, будто между ними не пролегли годы молчания.

— Привет, — сказал он тихо. — Ты не изменилась.

Она криво усмехнулась:

— А ты — очень.

— Жизнь, — он развёл руками, и в этом жесте была вся его биография. — Кому-то она дарит лицо, кому-то — только песни.

— А тебе?

— Дорогу. Да пару баллад, которые никому не нужны.

Он ухмылнулся, но в глазах не было прежней дерзости, той, что когда-то сводила её с ума. В песне, которую он допевал, слышались мотивы о разбитых огнях полустанков, о невозможности вернуть то, что ушло.

— Всё ещё музыкант? — спросила она, хотя уже знала ответ.

— Теперь просто пою, — он щёлкнул по струнам. — Без иллюзий. Никто не спрашивает, куда я иду. Никто не ждёт, что я стану кем-то другим.

— И тебе хватает?

— Сейчас — да. Раньше я бежал за чем-то грандиозным. Теперь просто дышу.

Они замолчали. Мимо спешили люди, город гудел, не ведая, что когда-то их связывало нечто большее, чем случайность. Что она ждала его у подъезда, писала смски, на которые не приходило ответа, звонила в тишину. Что он исчез без слов, без объяснений. Просто растворился, будто её и не было.

— Я тогда не мог иначе, — вдруг сказал он, глядя мимо неё. — Не оправдываюсь. Просто… был пустым.

— А теперь?

Он провёл пальцем по струнам, и те отозвались тихим звоном, будто эхо из прошлого.

— Теперь хоть пою. И не убегаю. Уже прогресс, да?

Она кивнула. Медленно, будто проверяя, неОна развернулась и пошла прочь, понимая, что этот случайный встречный — всего лишь тень из прошлого, а её настоящее теперь крепко держит её за руку и ведёт вперёд.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − 5 =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дівчинка – не дитина мого сина» пролунали болюче

«Ця дитина не від мого сина» промовила моя свекруха в день народження нашої дитинки.Того ранку, після годин тяжкої праці, я...

З життя2 години ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула туди і знайшла дірку в плитці – а в ній дивні пакетики…

Мій чоловік щоночі зачинявся у ванній на дві години: одного разу я взяла ліхтарик, пішла перевірити і знайшла дірку в...

З життя3 години ago

Близька, хоча й чужа

“Чужа, але своя, рідна” Мамо Фаєчко, як ви тут? Ми з Антінком проходили повз, ідемо з крамниці, та й вирішили...

З життя3 години ago

Мій чоловік вимагав ДНК-тест, переконаний, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і сказав щось жахливе

Пятнадцять років ми виховували сина разом, коли чоловік раптом промовив: Я завжди сумнівався. Час зробити ДНК-тест.Я засміялася сама думка здавалася...

З життя3 години ago

Собака вискочила на дорогу і ледь не потрапила під колеса: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не побачив отой дивний предмет у траві…

Ото ж, їхав я собі трасою, як завжди, по своїх справах. Дорога була майже пуста лишень декілька машин пролетіли повз,...

З життя3 години ago

Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався...

З життя4 години ago

Забирай свого ледаря та йди геть, цей дім мені мій син подарував!” — скрикнула свекруха

Забирай свого малого та йди звідси, цей дім мій син мені подарував! скрикнула свекруха.Марічка стояла біля плити, помішуючи борщ, коли...

З життя4 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шматок торта, розмазав його мені по обличчю й реготав: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік узяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся тоді я вирішила...