Не видавши себе, він попрощався з сусідкою і повільно рушив додому.

Василь Іванович ні на мить не подав вигляду, що новина була для нього несподіванкою. Попрощавшись із сусідкою, він спокійним кроком направився додому. Там одягнув свій найкращий костюм і взяв конверт з грошима, який приготував для весілля свого єдиного сина.

Василь Петрович поспішав на святкування. Сьогодні він мав познайомитися з майбутніми родичами. Роман сказав, куди їхати, але батько погано знав інший бік міста. Тому він вийшов заздалегідь, щоб не спізнитися. Проте автобус застряг у заторі. Чекати довелося довго, і в результаті він приїхав на місце через три години.

У ресторані за столом сидів лише Роман. Він пояснив, що батьки Вероніки дуже зайняті, тому не змогли чекати довго і вже годину як покинули місце. Василь Іванович засмутився, що став причиною невдоволення майбутніх родичів. Час минав, син більше не згадував про наступне знайомство, а батько не мав сміливості запитати.

Одного весняного вихідного дня він прогулювався парком. Напроти нього йшла колишня сусідка. Вона була особливою людиною, завжди знала все про всіх. Звідки вона брала інформацію, ніхто не міг зрозуміти. Але якщо питали про знайомих, вона розповідала всі новини. Ольга Антонівна перша звернулася до Василя Івановича. Виявляється, сьогодні його син Роман одружується, а він просто гуляє тут. Церемонія запланована на третю годину, а ресторан – на п’яту. Чому ж він ще не зібрався?

Василь Іванович знову не подав вигляду, що чує про це вперше. Прощаючися з колишньою сусідкою, він спокійно рушив додому. Перебравши свій найкращий костюм і взявши конверт з грошима, підготовлений на весілля сина, він був готовий. Дружини давно немає поряд, тому все треба робити самому.

До ресторану він дістався о восьмій вечора. Святкування вже було в розпалі. Василь Іванович підійшов до мікрофона і попросив хвилину уваги. Роман покраснів від сорому, а Вероніка ніжно тримала його за руку, шепочучи щось на вухо. Ось які слова він промовив:
– Вітаю тебе, сину, і тебе, Вероніка, зі святом. Відсьогодні ваше життя зміниться. Ви будете крокувати по життю разом, долаючи труднощі і радіючи щасливим моментам. Бажаю вам прожити довге щасливе життя, щоб біди вас оминали, а радість завжди була поруч. Бажаю, коли виростуть ваші діти, вони ніколи не забували, що ви в них є. Цінуйте кожну мить разом з батьками, бо час швидкоплинний. По щоці батька скотилася сльоза.

Василь Іванович вручив подарунок молодятам і вийшов з ресторану. Вероніка потягнула Романа до виходу, куди пішов його батько. Вони поспішали, адже Василь Іванович вже збирався сісти в автобус. Молодята попросили батька повернутися на свято, і він згодом повернувся разом із ними. Сват підступив, щоб познайомитися і вибачитися за нехтування. Пройшов час, і вже біля пологового будинку родичі гучно обговорювали ім’я новонародженого внука.