Connect with us

З життя

Неожиданные слова и семейные моменты в день рождения

Published

on

Мой день рождения в этом году оставил у меня смешанные чувства. Обычно это праздник, который я жду с нетерпением — тёплая атмосфера, родные лица, искренние поздравления. Но в этот раз одно неловкое заявление моей свекрови Людмилы Петровны заставило меня задуматься о том, как неосторожные слова могут ранить, даже если сказаны без злого умысла.

Людмила Петровна приехала с подарком, обняла меня, начала рассказывать, как рада видеть всю семью в сборе. Но потом, взглянув на моих детей — Светлану и Дмитрия, — с усмешкой бросила: «Ну что, внуки, опять с пустыми руками? Хотя, конечно, здоровье важнее, а у вас и так всё есть». Эти слова, казалось бы, шутливые, почему-то задели меня. Я ощутила, будто моих детей, которых я растила с любовью, выставили в неверном свете. Как будто их приезд без подарков — это чуть ли не проступок.

А ведь Света и Дима не просто пришли — они с утра помогали накрывать на стол, Дима потом вообще не дал мне убираться после застолья, взял всё на себя. Света, как всегда, заряжала всех своим смехом, рассказывала забавные истории, создавала ту самую уютную атмосферу семейного праздника. Их присутствие для меня дороже любых подарков. Так почему Людмила Петровна сделала акцент именно на материальном? Разве не важнее, что мы вместе, что нам хорошо?

Я пыталась не зацикливаться, но эти слова крутились у меня в голове. В какой-то момент я даже стала искать оправдания: Света недавно съехала в собственную квартиру и копит на ремонт, Дима с головой ушёл в работу после повышения. Они взрослые, самостоятельные, я ими горжусь. Почему же тогда мне стало неловко из-за слов свекрови?

Наверное, дело не только в её фразе, но и в моём отношении к своей роли матери. Я всегда учила детей, что главное — не подарки, а искренность. Но когда кто-то, пусть и в шутку, намекает, что они «не дотягивают», я невольно начинаю сомневаться. Может, не так воспитала? Может, нужно было больше говорить о традициях? Но потом Света перед уходом обняла меня и сказала: «Мам, ты у нас самая лучшая», а Дима пообещал приехать в выходные помочь с дачей. И всё встало на свои места.

Кстати, через пару дней Света заскочила ко мне, привезла какие-то мелочи для дома, которые, как она сказала, «ну просто не могла не показать». Мы пили чай, болтали о её планах, о будущем новоселье. Такие простые моменты напомнили мне: семья — это не про дорогие подарки, а про заботу и тепло.

Людмила Петровна, конечно, не хотела меня обидеть. Она из поколения, где подарки значили больше. Её слова — просто привычная фраза, а не упрёк. Но я всё же решила, что в следующий раз аккуратно поговорю с ней об этом. Потому что мои дети — моя гордость, и я хочу, чтобы их видели такими, какие они есть: добрыми, внимательными, любящими.

Этот день рождения стал для меня не просто праздником, а поводом задуматься. Даже самые близкие могут нечаянно задеть — но важно уметь говорить об этом. А самое главное — я ещё раз убедилась, что моя семья — моё богатство. И никакие подарки не заменят того тепла, что мы дарим друг другу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − два =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя1 годину ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя2 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя2 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя3 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя4 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя4 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...